УВЧ-терапiя в лiкуваннi
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
РЕФЕРАТ
за темою:
УВЧ-терапiя в лiкуваннi
Студентки Снiгур С.П.
Днiпропетровськ, 2010
Змiст реферату
1. Метод УВЧ-терапii: визначення, бiологiчна дiя i показання для лiкування
2. Фiзичнi та електричнi аспекти впливу електричного поля ультрависокоi частоти на бiологiчнi тканини
3. Практика проведення УВЧ-терапii
Висновок
Список лiтератури
1. Метод УВЧ-терапii: визначення, бiологiчна дiя i показання для лiкування
Ультракороткохвильова (ультрависокочастотна УВЧ) терапiя це найбiльш поширений фiзiотерапевтичний метод, у якому використовуСФться вплив ультрависокочастотного електромагнiтного поля на тканини органiзму хворого, який перебуваСФ в мiжелектродному просторi. У клiнiчнiй практицi використовують стацiонарнi й переноснi апарати УВЧ.
Бiологiчна дiя УВЧ проявляСФться по-рiзному. При слабких дозах помiчаються активiзацiя каталiзаторiв ферментiв, збiльшення кiлькостi альбумiнiв за рахунок зменшення кiлькостi глобулiнiв, розширення судин, полiпшення живлення тканин. Багаторазовi процедури у стимулюючих дозах викликають посилений еритропоез, пiдвищення фагоцитозу та iмунобiологiчних властивостей органiзму.
Цей спосiб електротерапii здiйснюСФ протизапальну, розсмоктуючу i болезаспокiйливу дiю.
Показання для застосування УВЧ-терапii: гострi запальнi процеси в органах i системах; травми спинного мозку i периферiйних нервiв; радикулiт; полiомiСФлiт; енцефалiт; мiСФлiт у перiоди пiдгострого та хронiчного перебiгу, хвороба Рейно; облiтеруючий ендартерiiт, гострi i пiдгострi запалення матки i придаткiв.
Протипоказання: злоякiснi новоутворення, системнi захворювання кровi, серцева недостатнiсть II-III ступеня; аневризма аорти; гiпотонiя; схильнiсть до кровотеч; iнфаркт мiокарда; туберкульоз легень в активнiй формi.
2. Фiзичнi та електричнi аспекти впливу електричного поля ультрависокоi частоти на бiологiчнi тканини
Ультрависокочастотна терапiя полягаСФ у впливi на певнi дiлянки тiла хворого змiнним безперервним або iмпульсним електричним полем ультрависокоi частоти. До УВЧ вiдносять електромагнiтнi коливання 30-300 МГц, що вiдповiдаСФ довжинам хвиль вiд 10 до 1 м (ультракороткi хвилi).
Для проведення лiкування електричним полем УВЧ дiлянку тiла, яка пiдлягаСФ впливу, помiщають в електричне поле конденсатора, тобто мiж двома iзольованими металевими пластинами, до яких пiдводиться змiнна напруга, яка генеруСФться в апаратi. Таким чином, мiж тiлом пацiСФнта i електродами апарату немаСФ прямого контакту, а величина зазору визначаСФ розподiл енергii, яка поглинаСФться тiлом. При малому зазорi (0,5 см) велика частина енергii поглинаСФться поверхневими шарами тканин, що знаходяться безпосередньо поблизу конденсаторних пластин. При великих зазорах (3 см) значна частина енергii розсiюСФться у навколишнiй простiр, але частина, що залишилася, бiльш-менш рiвномiрно поглинаСФться всiй товщею тканин.
Основним i СФдиним чинником, що дiСФ у цьому методi на органiзм, СФ змiнне електричне поле, що являСФ собою особливу форму матерii, за допомогою якоi здiйснюСФться взаСФмодiя мiж електрично зарядженими частинками. Отже, якщо помiстити будь-яку дiлянку тiла в електричне поле, наприклад, мiж двома рiзнойменно зарядженими пластинами, то воно буде впливати на електрично зарядженi частинки тiла (iони). Цей вплив полягаСФ у тому, що iони перемiщуються у бiк протилежно заряджених пластин, утворюючи струм провiдностi. Дипольнi частинки тiла пiд впливом поля змiнюють положення, орiСФнтуючись своiми зарядами до протилежно заряджених пластин. Дiелектрики, що не володiють структурним диполем, тимчасово набувають його - поляризуються.
При змiнi напрямку електричного поля перерахованi процеси будуть вiдбуватися у зворотному напрямку.
Пiд час УВЧ-впливу у тканинах тiла, поряд з втратами за рахунок iонноi провiдностi, вiдбуваютьмся дiелектричнi втрати за рахунок орiСФнтацiйних коливань дипольних бiлкових молекул. Змiни у клiтинних i молекулярних структурах тканин пiд впливом електрiчного поля УВЧ обумовлюють, крiм тепловоi, специфiчну дiю поля.
У звязку з цим УВЧ-терапiю проводять не тiльки у тепловому (тобто при читкому вiдчуттi хворим тепла), але i слаботепловому i навiть нетепловому дозуваннi.
Розподiл тепла мiж поверхневими i глибоко розташованими тканинами тiла хворого при УВЧ-терапii надзвичайно сприятливий для лiкування. У звязку iз збiльшенням у десятки разiв частоти коливань зменшуСФться СФмкiсний опiр тканин i, вiдповiдно, збiльшуСФться реактивна (СФмкiсна) частина високочастотного струму, який проходить через них.
Цим пояснюСФться вiдносне зменшення нагрiвання поверхневих прошаркiв тканин, якi мають меншу провiднiсть, у порiвняннi iз тими, якi глибоко розташованi. Збiльшення частки СФмкiсноi складовоi струму, що проходить через пiдшкiрний жировий шар, не нагрiваСФ його i призводить до зменшення активноi складовоi струму, що викликаСФ нагрiвання тканини.
Аналогiчно високочастотний струм проходить у виглядi СФмкiсного струму через шари жировоi тканини, що оточують окремi органи, а також через кiсткову тканину у кiстковий мозок. Таким чином, при УВЧ-терапii забезпечуСФться надзвичайно ефективний вплив на вну