Туризм в природоохоронних територiях
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
РЕФЕРАТ
"ТУРИЗМ В ПРИРОДООХОРОННИХ ТЕРИТОРРЖЯХ"
1. Визначення, види та iсторiя розвитку туризму в природоохоронних територiях
Для будь-якоi держави туризм, як виiзний, так i вiзний, маСФ колосальне значення з огляду на те, що це серйозна стаття фiнансових прибуткiв. РД немало краiн, для яких це одне з основних джерел доходiв. Звiсно, важливе значення для розвитку як мiжнародного, так i внутрiшнього туризму краiни мають ii туристичнi ресурси, що СФ основною метою подорожей. Туристичнi ресурси краiни можна роздiлити на три групи: рекреацiйнi (природнi), обСФкти, якi представляють iсторичне та культурне минуле краiни, та обСФкти, якi демонструють сучаснi господарськi здобутки краiни.
Розвиток туризму передбачаСФ максимальне використання природних та iсторико-культурних можливостей територiй, а також iнфраструктури виробничоi та невиробничоi сфери економiки, адмiнiстративно-територiального подiлу з урахуванням вимог природокористування та охорони навколишнього середовища.
Туризм в природоохоронних територiях це вид туризму, який направлений на пiзнання, дослiдження i збереження заповiдних територiй. Туризм в природоохоронних територiях СФ основою екологiчного туризму.
Природоохоронна територiятериторiя, яка охороняСФться через своСФ екологiчне, культурне або подiбне значення. РЖснуСФ велика кiлькiсть таких територiй, рiвень захисту яких сильно вiдрiзняСФться, та залежить вiд статусу, встановленого нацiональними законами та мiжнародними договорами [11].
Природоохоронна територiя, як визначаСФтьсяМiжнародним союзом охорони природи(МСОП) територiя абоакваторiя, призначена для захисту i пiдтримкибiологiчноi рiзноманiтностiта природних i повязаних з ними культурних ресурсiв, захист якоi встановлюСФться законом або iншими засобами.
МСОПвизначаСФ шiсть категорiй охоронних територiй:
- I.Бiосферний заповiдник: територiя з найвищим рiвнем захисту, що охороняСФться для збереження екосистеми та наукових дослiджень.
- II.Нацiональний парк: охоронна територiя, призначена переважно для захисту екосистеми iекологiчного туризму
- III.Памятник природи: охоронна територiя, призначена переважно для збереження специфiчних особливостей природи
- IV.Заказник: територiя охорони окремих видiв: охоронна територiя, призначена переважно для охорони окремих видiв, часто с навмисним втручанням в екосистему
- V. охоронний рельСФф: охоронна територiя, призначена переважно для захисту рельСФфу/ландшафту та туризму.
- VI. Територiя контрольованого природокористування: охоронна територiя, призначена переважно для довготермiнового економiчного використання природноi екосистеми [1].
Мiжнароднi правила щодо природоохоронних територiй беруть початок з 1972 року, коли була пiдписана Стокгольмська Декларацiя Конференцii ООН з питань навколишнього середовища. Вона встановила що захист зразкiв всiх головних типiв екосистем повинен бути фундаментальною вимогою нацiональних програм охорони природи. З того часу, охорона таких екосистем стала основним принципом створення бiологiчних заповiдникiв, пiдтриманим кiлькома мiжнародними договорами та резолюцiямиООН зокрема Свiтовий природний протокол 1982року,Декларацiя Рiо-де-Жанейро 1992, iЙоганнесбурзька декларацiя 2002. Загалом, ефективнi нацiональнi програми захисту основинх типiв екосистемрозвинулися щодо сухопутних територiй, але лише у значно меншому ступеню щодо морських i прiсноводнихбiомiв.
Украiнське законодавство визначаСФ типи прородоохоронних територii дещо iнше, хоча i зберiгаСФ основнi принципи [1].
Виникнення. Серед основних передумов виникнення екотуризму та екологiзацii традицiйних видiв туризму провiдну роль вiдiграСФ наростання протирiч мiж задоволенням туристського попиту i рацiональним використанням туристських ресурсiв. В основi цих протирiч знаходиться антропогенне навантаження, що здiйснюють туристи на природнi й культурно-iсторичнi туристськi ресурси. Це навантаження зростаСФ прямо пропорцiйно темпам розвитку iндустрii туризму, завдяки масовостi туризму.
Першi негативнi аспекти впливу масового туризму на навколишнСФ середовище i туристськi ресурси були вiдзначеннi ще в 70-х роках XX сторiччя. Сьогоднi антропогенне навантаження i його деструктивнi наслiдки спостерiгаються практично у всiх секторах свiтовоi туристичноi iндустрii. У мiру росту глобалiзацii свiтового господарства зростають i негативнi змiни в географiчнiй оболонцi Землi, зокрема: потеплiння клiмату, деградацiя ТСрунтiв i земель, руйнацiя екосистем i зменшення бiорiзноманiття, зростання забруднення води, ТСрунтiв i повiтря, природнi лиха та катастрофи, що викликанi дiяльнiстю людини, неконтрольований прирiст населення i посилення нерiвностi в соцiально-економiчному розвитку, продовольча безпека i наростання загрози здоровю населення, обмеженiсть запасiв енергii та iнших видiв природних ресурсiв та iн.
З огляду на глобальний характер цих проблем, вирiшити iх на регiональному або нацiональному рiвнi неможливо. Саме тому на Конференцii ООН з навколишнього середовища i розвитку в Рiо-де-Жанейро 182 краiни ухвалили програму дiй зi сталого розвитку людства Порядок денний на 21 сторiччя.
Сталий розвиток у контекстi розвитку людства розумiСФться таким чином:тАж Людство здатне нада