Традиції та розвиток народного розпису
Сочинение - Культура и искусство
Другие сочинения по предмету Культура и искусство
Міністерство освіти і науки україни
Університетський коледж Київського університету
ім. Бориса Грінченка
Індивідуальне навчально-дослідницьке завдання
з курсу
Малювання та ліплення
на тему
Традиції та розвиток народного розпису (Білокур, Приймаченко)
Студентки групи 22ДО
Литвиненко Світлани
Володимирівни
Перевірила:
Кормакова Тетяна
Леонідівна
Київ-2010
План
Вступ
1. Малярство
2. Cимволіка: орнаменти, мотиви
3. Розвиток народного розпису
4. Представники
Висновок
Вступ
Я обрала цю тему тому,що вона цікава і пізнавальна. Адже якими прекрасними є твори українського народного мистецтва.
Я бажаю, щоб кожен свідомий українець знав, любив, поважав і відроджував мистецтво своєї Батьківщини.
- Малярство
Розвиток образотворчого мистецтва в Україні веде свій відлік з прадавніх часів. Знахідки археологів, зокрема, періоду трипільської та скіфської культур, вирізняються майстерною технікою виконання і засвідчують високий мистецький рівень витворів предків сучасних українців.
Повніше дійшли до нас зразки мистецтва Київської Русі, яке розвивалося в загальному руслі середньовічної європейської культури і було повязане з церквою і християнською вірою. Провідні жанри образотворчого мистецтва Руської держави мозаїка, фреска, іконопис та книжкова мініатюра. Цілий світ давньоруського мистецтва в єдиному ансамблі архітектури, живопису і декоративно - прикладного мистецтва дійшов до нас у київському Софійському соборі, який зберіг єдині в усій Європі зразки світського монументального живопису Х I ст. Аж до XVII ст. головними художніми творами в Україні залишалися ікони.
Перехідну роль між іконописом і світським портретним живописом займали так звані парсуни портрети, виконані прийомами іконописної техніки. Заможні сім ї козацької старшини масово замовляли свої портрети. Розквіт світського портретного живопису припадає на другу половину XVIII ст. В цей же час багато талановитої української молоді навчається в петербурзькій Академії мистецтв. Так, найвідоміші художники Росії того часу: Д. Левицький родом з Києва, В. Боровиковський з Миргорода. Українцем був творець історичного жанру російського академічного мистецтва А. Лосенко.
В ХІХ ст. на східноукраїнських землях спостерігалася певна українсько-російська єдність в образотворчому мистецтві. Хоча на той час головним центром освіти в Російській імперії продовжує залишатись Академія мистецтв у Петербурзі, багатьох художників приваблює Україна “ нова Італія ”, як її тоді називали.
Відомий російський художник В. Тропінін говорив, що Україна замінила йому Академію. Він багато років жив і працював на Поділлі і присвятив українській темі велику кількість портретів: “ Дівчина з Поділля ”, “ Хлопчик з сокирою ”, “ Весілля в селі Кукавці ”, “ Українець ”, “ Портрет подільського селянина ”.
Головна тенденція образотворчого мистецтва другої половини XIX рух до реалізму з найбільшою силою прозвучала у творчості членів “ Товариства пересувних художніх виставок ”. Найзнаменитіший живописний портрет Т. Шевченка написано ініціатором створення та ідейним керівником товариства передвижників І. Крамським. Багато художників - передвижників були родом з України: М. Ге, О. Литовченко, М. Ярошенко.
Видатним майстром побутового жанру був М. Пимоненко. Більшість його робіт, написаних на теми селянського життя, відрізняються щедрістю, емоційністю, високою живописною майстерністю: “Святочні ворожіння”, “Весілля в Київській губернії”, “Проводи рекрутів”, “Свати”, “Жнива”, “По воду”, “Ярмарок”, інші. Пимоненко автор близько 715 картин і малюнків. Він один з перших у вітчизняному малярстві поєднав побутовий жанр і поетичний український пейзаж, заснував у Києві художню школу.
Поряд з канонічним та академічним малярством ще з княжих часів в Україні розвивається унікальний жанр “ народної картини ”. Образи “Козака Мамая” та “Козака з бандурою” стали знаковими для українського мистецтва. Як елемент народного побуту, ці картини стали відображенням характеру і світогляду українського народу.
- Cимволіка народного розпису
Традиція настінного розписування виникла давно, але точних вказівок, якщо не брати до уваги билинні розповіді про житла, розписані зображеннями небесних світил, та археологічні розкопки київських помешкань IXXII ст. із залишками фрескових картин, немає.
Про широке розповсюдження цього виду народного мистецтва XIX початку XX ст. свідчать численні дослідження у різних регіонах України та літературні джерела про селянський побут.
Вірогідно, настінний розпис зароджується і розвивається як зображення аграрно-обрядових і магічних знаків. Пізніше виникає звичай орнаментального, декоративного зображення таких магічних знаків та зображень, а з частковою втратою розпису магічного, обрядового значення, культового смислу він набуває нового змісту й широкого розповсюдження. З XIX ст. починається формування настінного розпису виключно орнаментального характеру.
Настінний розпис належить до найпізніших за часом виникнення видів народного мистецтва, тому увібрав у себе деякі традиції та елементи, характерні для вишивки, писанкарства, килимарств