Тепловi вибухи метеородiв у земнiй атмосферi
Информация - Авиация, Астрономия, Космонавтика
Другие материалы по предмету Авиация, Астрономия, Космонавтика
МРЖНРЖСТЕРСТВО ОСВРЖТИ ТА НАУКИ УКРАРЗНИ
ЛУБЕНСЬКА ЗАГАЛЬНООСВРЖТНЯ ШКОЛА № 1 РЖ-РЖРЖРЖ СТУПЕНРЖВ
РЕФЕРАТ
ТЕМА:
Тепловi вибухи метеороiдiв у земнiй атмосферi
Виконала: учениця 11-Б класу
Савченко Свiтлана
Лубни 2010
Вступ
Спершу потрiбно дати визначення метеороiдам, як космiчним тiлам. Як вiдомо, всi подiбнi тiла вважаються малими тiлами Сонячноi системи. Свiтнi тiла, що входять в атмосферу на великiй швидкостi та видимi неозброСФним оком або за допомогою оптичних приладiв, називають метеорами. Коли ж тiло метеора повнiстю не згоряСФ в земнiй атмосферi i падаСФ на поверхню планети його називають метеоритом. Метеороiдами вважають метеороподiбнi тiла, якi можуть вибухати ще в земнiй атмосферi, не досягнувши поверхнi Землi.
Як правило, метеороiди являють собою уламки астероiдiв, фрагменти комет, та iнше. Досягають орбiти Землi з вiдомого поясу астероiдiв, що розташований мiж орбiтами Марса та Юпiтера, з поясу Койпера, що знаходиться за орбiтою Нептуна. Кометнi метеороiди можуть бути уламками комет сiмейства Юпiтера та iнших планет-гiгантiв.
Розпiзнати метеороiд в атмосферi землi не так просто, як здаСФться на перший погляд. Для цього органiзовують рiзнi служби реСФстрацii цих, такi як Мiжнародна Кометна Служба. Багато наземних обсерваторiй ведуть пошук та реСФстрацiю метеороподiбних обСФктiв. Також космiчнi краiни, зокрема Росiя i США, органiзовують пошук та дослiдження метеороподiбних тiл з геостацiонарних орбiт.
РеСФстрацiя вибухiв
На сьогоднi зареСФстровано неабияку кiлькiсть вибухiв великих метеороiдiв в атмосферi Землi. Для реСФстрацii таких явищ використовують як наземнi оптичнi установки (у першу чергу тi, що належать до РДвропейськоi болiдноi мережi EN), так i спецiальнi прилади з фотодiодами, установленi на геостацiонарних супутниках США. Наведiмо сiм випадкiв знайдених метеоритiв залишкiв космiчних тiл, яскравi болiди яких були зареСФстрованi наземними установками i для яких визначено точнi топо-, гео- та гелiоцентричнi орбiти: квiтень 1959 p., Чехословаччина; сiчень 1970 p., США; лютий 1977 p., Канада; жовтень 1992 p., США; сiчень 2000 p., Канада; травень 2000 p., Чехiя; листопад 2001 p., Украiна.
Останнiй у цьому списку болiд, що маСФ позначення EN171101. Його проспостерiгали двi словацькi й три чеськi фотографiчнi установки. Усi вони входять як складовi в РДвропейську болiдну мережу. Болiд зареСФстровано на загальнiй довжинi його шляху понад 106 км. Вiн був утворений космiчним тiлом масою 4300 кг. яке ввiйшло в атмосферу десь над РЖвано-Франкiвськом зi швидкiстю 18.5 км/с. Болiд пролетiв над Карпатами, яскраво освiтивши iх. У момент потужного спалаху (теплового вибуху) на висотi 13 км його абсолютна зоряна величина становила 18.5. Це було вже в Закарпаттi, в районi села Турi Ремети. Залишки тiла (за оцiнками 370 кг) розвалилися на декiлька фрагментiв. За розрахунками колег iз Чехii та Словаччини [13], на поверхнi Землi в околицi села Туря Пасека перебувають два-три найбiльших (можливо, до ста кiлограмiв кожний) метеорити, якi не знайдено до цього часу.
А тепер про iнший вибух. Понад 100 рокiв тому, 30 червня 1908 р., в Красноярському краi поблизу рiчки Пiдкамяна Тунгуска (притока РДнiсею) на висотi 57 км вiдбувся потужний вибух космiчного тiла, який було чути на вiдстанях понад 1000 км. Перед цим на великiй територii вiд берегiв РДнiсею на заходi до Вiтiма на сходi, тобто протяжнiстю бiля 1500 км спостерiгали слiпучу вогняну кулю-болiд з довгим пиловим хвостом. Це явище назвали Тунгуським метеоритом. Горiла тайга, а спричинена вибухом ударна хвиля повалила дерева на площi радiусом понад 40 км. Сейсмiчнi хвилi, утворенi вибухом, двiчi обiгнули земну кулю i були зареСФстрованi у Копенгагенi, Загребi, Вашингтонi, Лондонi, Потсдамi та в iнших мiстах.
На пiдставi аналiзу барограми, отриманоi в Потсдамському геофiзичному iнститутi, академiк В.Г. Фесенков [7] визначив швидкiсть поширення повiтряноi хвилi (317.9 м/с) i висоту вибуху (5.3 км). У цiй же роботi вiдмiчено, що точно такою ж виявилась i швидкiсть повiтряноi хвилi, яку з аналiзу барограм iнших станцiй отримали вiдомi дослiдники РЖгор Астапович i Фред Уiппл. Як пише В.Г. Фесенков [8], лише тi хвилi могли обiйти всю земну кулю, якi продовжували рухатися на однiй i тiй же висотi, що дорiвнюСФ висотi вибуху.
Якихось залишкiв космiчного прибульця (метеоритiв) на поверхнi грунту не знайшли, хiба що були виявленi дуже дрiбнi частинки позаземного походження. Треба зауважити, що поняття метеорит часто вживаСФться, у першу чергу в популярнiй лiтературi, неправильно. Метеорит це залишок космiчного тiла, який знаходять на поверхнi планети або в ii поверхневому шарi. Метеорити не падають i не лiтають, як часто пишуть i говорять, iх знаходять.
На поверхнi Мiсяця та в його поверхневому шарi метеоритiв немаСФ: усi космiчнi тiла, якi стикаються з нашим природним супутником, iнтенсивно гальмуються у поверхневому шарi та вибухають, утворюючи вибуховi кратери, бо швидкiсть падiння перевищуСФ 45 км/с. (РЖз енергетичних мiркувань випливаСФ, що питома кiнетична енергiя за швидкостi 45 км/с перевищуСФ питому енергiю, яка потрiбна для випаровування речовини). Такi тiла можуть залишати лише мiкрометеорити (дрiбнi фрагменти космiчних тiл) або тi, що утворилися в процесi конденсацii вибухових випаровувань. На нашiй же планетi знаход