Теорія суспільного добробуту та соціально-ринкової економіки
Методическое пособие - Экономика
Другие методички по предмету Экономика
°льне вирівнювання базується на забезпеченні такого механізму розподілу національного доходу, який виключив би надмірне збагачення незначної частини населення та надмірне зубожіння значної частини населення.
Факторами розвитку соціального ринкового господарства є:
- ефективність господарського порядку;
- створення системи соціального захисту;
- існування конкуренції та вільного регулювання ринку;
- впровадження сильної державної економічної політики на основі захисту конкуренції.
Відповідно до цих положень, концепція соціального ринкового господарства передбачає побудову особливої соціальної структури, яка має відповідати конкурентному ладу. В даній структурі виділено податкову політику, структурну політику, політику стабілізації грошового обігу та фінансів, соціальну політику. Податкова політика у процесі соціального вирівнювання повинна заохочувати і підтримувати поведінку людини у забезпеченні власного добробуту. Структурна політика покликана сприяти формуванню середнього класу шляхом розширення приватного сектора. Політика стабілізації грошового обігу та фінансів направлена на збереження валютної стабільності. Соціальна політика базується на принципах страхування, забезпечення і допомоги. Державні витрати на соціальні потреби включають:
- систему соціального страхування, яка обслуговує сферу класичних ризиків, нещасні випадки та у випадку хвороби;
- забезпечення через соціальну допомогу, яка включає індивідуальну допомогу, грошові виплати та не грошову допомогу;
- форми соціальної допомоги (житлове будівництво, допомога сімям та допомога для отримання освіти).
Пенсійна реформа 1957 р. створила систему забезпечення старості, виходячи з прибутків працюючих. Вона створила умови для пенсійного забезпечення робітників і службовців та надала можливість доступу до пенсійного забезпечення осіб, які не працюють за наймом серед яких -ремісники, зайняті у сільському господарстві та особи, які займаються вільними професіями (юристи, архітектори, інженери, науковці, викладачі, лікарі та художники). Така соціальна політика водночас забезпечила соціальний захист і вільне розгортання особистої ініціативи.
Основними елементами структури соціального ринкового господарства є:
- конкурентний лад, який базується на приватній власності;
- ринок, який є регулятором суспільного господарства;
- господарюючі субєкти домогосподарства, підприємства, організації тощо;
- держава, яка створює нормативно-правову базу, сприяє зміцненню конкуренції, забезпечує функціонування ринку та підтримує соціальне вирівнювання.
Необхідність конкуренції у соціальному ринковому господарстві викликана її наступними соціальними функціями: вона виявляє, який інститут найкращим чином досягнув соціальної цілі, стимулює оптимальний розвязок соціальних проблем; сприяє досягненню максимальних соціальних результатів.
Базовими цілями соціального ринкового господарства для Німеччини стали:
- досягнення високого добробуту на основі конкуренції, економічної свободи, повної зайнятості та свободи зовнішньої торгівлі, забезпечення стабільності цін;
- підтримка і розвиток соціального забезпечення, соціальної справедливості, створення умов для соціального прогресу.
Ці теоретичні положення стали основою для відбудови господарства Німеччини після Другої світової війни. Етапи розвитку німецького господарства включають відбудову ринкового господарства, забезпечення повної зайнятості та структурну перебудову. Для реалізації концепції соціального ринкового господарства було проведено валютну реформу конфіскаційного характеру, господарську реформу на основі лібералізації цін та впроваджено план Маршалла. Ці заходи дозволили вже в 1948 році досягнути довоєнного рівня виробництва, а результати впровадження соціально-економічних реформ отримали назву „німецького економічного дива”. Його основними складовими стали особливість менталітету німецького суспільства, сприятливе поєднання соціально-економічних та політичних умов відбудови ринкового господарства та вибір правильної стратегії соціально-економічних перетворень.
Практичне втілення ідеології соціального ринкового господарства належить Л. Ерхарду. Він розширив теоретичну проблематику та розробив практичний план реалізації концепції соціального ринкового господарства, який був реалізований у соціально-економічних реформах 50-60 pp.
Основні положення теоретичної моделі соціально орієнтованого ринкового господарства зводяться до наступного:
- метою реформи є високий рівень добробуту для всіх прошарків населення;
- шлях до досягнення даної мети проходить через вільну ринкову конкуренцію та приватне підприємництво;
- активна та відповідальна роль по створенню умов для вільної ринкової конкуренції та приватного підприємництва відводиться державі;
- високий рівень добробуту є основою для розвитку громадянських свобод та демократії.
Ці теоретичні, положення Л. Ерхард доповнив важливими практичними заходами та рекомендаціями. Перехід до соціально орієнтованого ринку повязаний з вирішенням ряду соціально-культурних проблем, які обумовлені змінами мислення та поведінки, стану масової свідомості та відповідним менталітетом нації. Соціальний розвиток неможливий без економічного прогресу, ефективної зайнятості, збалансування державного бюджету, соціального спрямування податков