Теорія справедливості Джона Роулза
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
нтальних положень Теорії справедливості, але також дає можливість прослідити хід авторської думки і зрозуміти причини, що привели його до тих або інших висновків. У даній частині роботи ми розглянемо деякі важливі аспекти і характерні особливості становлення концепції Роулза.
Розглядаючи поетапне становлення роулзовської концепції, можна виділити три різні моделі, характерні для різних стадій її розвитку. Перша модель, без сумніву складає основу його теорії, якраз викладена у статті Справедливість як чесність. Побудову цієї моделі Роулз починає із зауваження, що предметом його розгляду є виключно соціальна справедливість, тобто справедливість інститутів та практик, в діяльності яких приймають участь його гравці, яких Роулз позначає як особи (або личности - persons).[1, c. 29]. Роулз також вводить термін практика для позначення будь-якого роду діяльності, здійснюваної згідно встановленій системі правил і яка має чітку структуру. Даний термін має достатньо широке вживання, позначаючи різні соціальні інститути наприклад: системи законодавства, судочинства, інститут сімї, тощо, так і всілякі ігри, ритуали, обрядові дії. Таким чином, на першому етапі Роулз розглядає справедливість на мікроекономічному рівні. На його думку, фундаментальним для справедливості являється поняття чесності - ідея, що грунтується, на принципі взаємного обмеження свободи, сформульованому відомим теоретиком права та філософом Хартом. Роулз детально описує те, якими саме якостями володіють його гравці в умовах передбачуваної торгівельної гри. По-перше, вони раціональні, тобто виступають як раціональні субєкти, що діють відповідно до своїх інтересів і здатні передбачити і оцінити наслідки своїх дій. По-друге, їх інтереси і потреби такі, що єдиною можливою формою взаємодії між ними являється співпраця заради досягнення цих інтересів і реалізації потреб. Зображення гравців абсолютно рівними по силі і здібностям виключає будь-яке домінування одного над іншим. Саме тому логічно можливими умовами існування для роулзовських гравців являється ситуація торгівельної гри. Ще одна межа, що характеризує їх істотним чином, полягає у відсутності у них в тій чи іншій мірі відчуття заздрощів.
Обдумавши суперечності першої моделі і взявши до уваги критичне обговорення його ідей в літературі, Роулз робить другу спробу обгрунтувати свою концепцію справедливості, і в статті Дистрибутивна справедливість 1967 року представляє її нову модель, зробивши два значні нововведення. По-перше Роулз винаходить спеціальний аналітичний інструмент, який він називає завісою незнання. Сенс цього нововведення полягає в тому, що гравці повинні абстрагуватись від особливостей свого природного і суспільного положення, а також від якого-небудь знання про інших гравців і суспільство взагалі. На думку Роулза, дане обмеження аналогічно тому, яке в чистій геометрії приймається для вимоги абстрагуватися від конкретних характеристик розглядуваної фігури, і що при доведенні теореми слід брати до уваги тільки деякі з її математичних (що ідеалізуються) властивостей. Інше нововведення, здійснюване Роулзом полягає в переформулюванні центрального принципу його концепції, який з цих пір називається Принципом диференціації. Замінивши в початковому визначенні принципу фразу другий принцип допускає нерівність, тільки якщо вона є вигідною для всіх на фразу якщо вона максимізує очікування найменш забезпеченого члена суспільства,[3, c. 37]. Роулз перетворює принцип на адекватний критерій оцінки різних практик, що характеризуються нерівністю, а також здійсненням вибору між ними. Теорію справедливості Роулз представляє уже як третю модель своєї концепції справедливості, в якій він допрацьовує недоліки попередньої. Крім того, в Теорії справедливості Роулз поширює дію принципу диференціації на все суспільство в цілому. Таким чином, на третьому етапі розвитку своєї концепції Роулз визначає справедливість як властивість добре організованого суспільства, що містить в собі всі аспекти його морального добробуту. На елементарному рівні це поняття добре організованого суспільства є узагальненням однієї з процедурних імплікацій первинної торгівельної гри, але з появою завіси незнання вихідна позиція втрачає свій початковий характер. Позначаючи предметом розгляду суспільство в цілому, Роулз застосовує принцип диференціації до його основної структури.[4, c. 56].
Розглядаючи Теорію справедливості ми мусимо дати визначення самої справедливості. Справедливість це поняття про належне, що містить в собі вимогу відповідності діяння та воздаяння. Зокрема, відповідність прав та обовязків праці, винагороди, заслуг та їх визнання, злочину та кари. Відсутність належної відповідності між цими сутностями буде оцінюватись як несправедливість. Справедливість являє собою найважливішу категорію соціально-філософської думки, нормативно-правової та політичної свідомості. Проблему справедливості піднімали такі мислителі як Спенсер та Локк. Ще з часів Арістотеля прийнято виділяти два типи справедливості: дистрибутивна ( розділяюча або воздаюча ) та комутативна ( зрівнююча або направляюча ). Свою теорію Роулз грунтував на теорії суспільного договору. Згідно цієї теорії, вільні громадяни в природному суспільстві заключають один з одним договір, в якому йдеться про принципи суспільного влаштування, а при необхідності про делегування