Теорія раціональних очікувань
Контрольная работа - Экономика
Другие контрольные работы по предмету Экономика
?бутніх подій.
Оскільки при формуванні своїх очікувань економічні субєкти використовують наявну доступну інформацію оптимально (раціонально), й очікування їхні, вважає Р.-Е. Лукас, слід розглядати як раціональні. Отримуючи інформацію, наприклад, про несподіване зростання цін на готову продукцію, підприємці розширюють виробництво, зростає попит на додаткову робочу силу. Згідно з теорією раціональних очікувань підприємці одразу реагують на це зростання: збільшують свої інвестиції у виробничий капітал. Товарно-грошові запаси зменшуються і поступово ринкова ситуація стабілізується. Господарські субєкти, які найшвидше і кращим чином використовують отриману інформацію, можуть вжити заходи, що здатні збалансувати виробництво і зайнятість, внаслідок чого циклічні коливання припиняються.
Р.-Е. Лукас у своїй теорії виходить не з того, що люди завжди точно передбачають, а з того, що вони не роблять постійно помилкових передбачень, які можуть використовувати політики. Крім того, ключові інституції, що приймають рішення (великі фірми, головні фінансові установи і профспілкові організації), наймають до штату економістів, які допомагають передбачити результати нової державної політики. Отже, постійно обманювати основні інституції економіки (які приймають рішення) неможливо.
Раціональні підприємці використовують всю наявну інформацію, у т. ч. й про те, як функціонує економіка і як здійснюється економічна політика. Це дає змогу їм передбачати наслідки змін в економіці, незалежно від їх причини, і відповідним чином приймати рішення, які максимізують їхній добробут.
Теорія раціональних очікувань передбачає невтручання держави в економіку. Висновок про те, що держава не повинна втручатися в економіку випливає із функції пропозиції Р.-Е. Лукаса, сутність якої полягає в тому, що оскільки учасники господарського процесу поінформовані про державні заходи, то очікуваний ними рівень цін збігається з фактичним рівнем, і, відповідно, економічна політика не впливає на реальне виробництво продукції. Зміни у виробництві наявні лише в тому випадку, коли учасники господарського процесу стикаються з несподіваними заходами або припускаються помилок.
Р.-Е. Лукас вважає, що не бажано здійснювати жодних несподіваних для субєктів господарювання заходів з боку держави, навіть ефективних, оскільки вони породжують додаткову непевність. Держава може тільки контролювати рівень цін і пропозицію, причому друге шляхом зниження податків. Тобто йдеться про безперспективність, безплідність командних дій з боку держави.
Втручання держави в економічне життя Р.-Е. Лукас вважає неприйнятним не тільки в довгостроковому періоді, а й у короткостроковому. На його думку, великі корпорації володіють достатньо повною інформацією і швидко реагують на рішення керівництва. Корпорації здатні не лише прогнозувати економічну погоду, а й передбачити імовірні дії правлячих кіл. Грошова підкачка попиту призводить не до зростання виробництва, а до інфляційного сплеску цін. Р.-Е. Лукас виходить з того, що ринкова економіка сама здатна відновити порушену рівновагу. Ціни досить гнучкі і рухливі, їх коливання відбуваються на рівні фірм. На макрорівні ціни вирівнюються. Втручання держави лише порушує процес ринкового саморегулювання. Для забезпечення адекватної реакції економічних агентів на зміни господарської політики необхідно, щоб вони були завчасно повідомлені про ці зміни і довіряли прогнозам та оцінкам державних структур. Проблема обліку раціональних очікувань це проблема дієвості економічної політики, її здатність впливати на хід економічних подій.
Теорія раціональних очікувань Р.-Е. Лукаса ознаменувала переосмислення макроекономічної політики, а практичне застосування її дало вагомі результати. Практика підтвердила, що при оцінюванні та розрахунках результатів нової економічної політики держави (наприклад, реформи податкової системи, зміни режиму зовнішньої торгівлі, нової грошово-кредитної політики, нової системи обмінних курсів тощо) слід обовязково враховувати і ефект зміни раціональних очікувань. На основі цієї теорії було розроблено декілька економетричних моделей функціонування ринкової економіки, сформульовано правила, які дають змогу обєктивно оцінити економічну політику держави.
Підтвердженням практичної значущості теорії раціональних очікувань було проведення ряду досліджень на матеріалі дефляційних процесів в американській економіці 80-х років XX ст. Попередня інфляція в економіці США не досягла гіперстадії і тому її наслідки не були чітко виражені. Однак дефляція початку 80-х років знизила реальний обсяг виробництва, значно більше, ніж передбачає теорія адаптивних очікувань. Деякі економісти вважають, що позитивні зміни в економіці СІЛА відбулися на основі кредиту довіри, виявленого вищими політичними і фінансовими колами. Тобто крива сукупного попиту американської економічної системи зсунулася вниз завдяки вірі народу в те, що адміністрація президента Р. Рейгана та керівники Федеральної резервної системи вирішили вивести країну з інфляції. Такий ефект відповідав теорії раціональних очікувань.
Особливістю підходу Р.-Е. Лукаса була його спрямованість на формування макроекономіки на здоровій мікроекономіці. Отже, теорія раціональних очікувань зорієнтована на встановлення звязку між макро- і мікротеоріями.
Продовжуючи досліджувати формування очікувань, Р.-Е. Лукас фактично відкрив новий