Таври: суспільний устрій, господарство, культура та вірування
Контрольная работа - История
Другие контрольные работы по предмету История
?ті античних виробів, особливого впливу грецького мистецтва не простежується. Зате з утворенням Малої Скіфії таврському мистецтву стає характерним скіфський звіриний стиль.
2.3 Вірування
Покланялися таври богині Діві, яка була для них великою богинею води, землі та всього живого. За повідомленнями Амміана Марцеллина вона називалась Орсилохою, тобто богинею-матірю. богиня, якій вони [таври] приносять жертву, з їх власних слів це донька Агамемнона Іфігенія. Так пиши про неї Геродот. Пізніше греки ототожнювали її з Артемідою (богиня звірів).
Крім цього Геродот та інші античні автори повідомляють про людські жертвоприношення своїй богині, відмічаючи не абияку жорстокість таврів. В жертву вони приносили полонених ворогів, та тих, хто потерпів під час аварії кораблів. Також він говорить про храм, де відбувалося вбивства жертв. Знаходився він на утесі, звідки зкидували нещасних. Але археологічних підтверджень про існування такого не має. Зате археологам відомі святилища в печерах. Там було знайдено велику кількість кісток тварин, залишки керамічного посуду ритуального призначення. На ньому зображались схематично сонце, гроза та дощ. Що говорить про культ плодючості.
Крім цього про культ плодючості свідчить і те, що поховальні ритуали таври влаштовували в зернових та господарських ямах, та наявність жіночих статуеток, а як відомо з етнології жіночий початок символізував матір-землю.
Отже, головним божеством таврів була богиня Діва, яка уособлювали в собі матір всього живого. Для них характерний культ плодючості. Супроводжувальний поховальний інвентар (зброя, знаряддя праці, прикраси) свідчать про анинімістичні риси в світогляді таврів. Про тотемізм свідчать глиняні фігурки з зображенням тварин.
3. СУСПІЛЬНИЙ ЛАД ТА СПІВІСНУВАННЯ З ІНШИМИ НАРОДАМИ
Таври у своєму розвитку залишились на рівні патріархально-родового устрою. Вони жили майже ізольованими один від одного замкнутими родами. Геродот свідчить про наявність у таврів царів.
Аналізуючи археологічні та письмові джерела, їхнє суспільство можна поділити на два прошарки. Передгіря Криму населяли скотарі та землероби. Вони розводили худобу вирощували хліб та очевидно вели спокійний та мирний спосіб життя. Гірський Крим населяли більш агресивні та войовничі представники цього народу. Тут таври займались скотарством, полюванням. Та головним їхнім промислом була війна та піратство. Можна припустити, що вони складали еліту таврського суспільства.
Про наявність тут рабовласництва ніяких свідчень немає. Як згадувалося раніше навіть полонених вони не перетворювали в рабів, а вбивали приносячи їх в жертву.
Велика кількість письмових згадок про таврів у творах античних авторів є наслідком грецької колонізації, яка розпочалася тут в VI ст. до н.е. Греки освоїли Південне та Західне узбережжя Криму. Тому звязок з місцевим населенням був неминучим.
Згадуючи таврів, вони відмічають їхню особливу жорстокість. Ці повідомлення здебільшого повязані з піратською діяльністю таврів. Так пише про них Геродот: …з ворогами, які потрапляли до їх рук чинили так: кожен відрубує голову ворога та несе до себе додому […] Живуть таври грабуваннями та війною. Ось що повідомляє Стратон: За давнім Херсонесом є бухта з вузьким входом, біля якої переважно влаштовували свої розбійницькі притони таври. Археологічним тому підтвердженням може бути наявність в таврських памятках кераміки грецького походження.
Херсонес у порівняні з іншими колоніями мали дуже тісні стосунки з таврами. Херсонеський некрополь, в якому присутні могили як греків, так і таврів, дає підстави припустити, що співіснували вони, в основному, мирно. Існують свідчення про звязок з іншими античними містами. Так в Пантикапеї було знайдено могильну плиту з написом: Під цим каменем лужить муж, для багатьох бажаний, родом тавр. Імя йому тавр. Відомо, що греки використовували таврів як рабів. Але згадка про якогось тавра Тихона свідчить, що таври могли мати не найнижчий статус в грецькому суспільстві.
Про політичний звязок зі скіфами ми також можемо дізнатись з Історії Геродота Після наради скіфи переконались, що вони не в змозі вистояти проти полчищ Дарія у відкритому бою і відправили послів до сусідніх племен. […] На нараді були присутні царі таврів, агрофірсів, неврів, андрофагів, меланхленів, гелонів, будинів та савроматів. Таври разом з агрофірсами, андрофагами, неврами та меланхленами відмовили скіфам у допомозі, мотивуючи це тим, що останні були вині у розвязані цієї війни.
Коли скіфи під тиском сарматів перейшли з Придніпровя до Криму і заснували там своє царство стає відчутною асиміляція таврів. Цей вплив помітний при аналізі археологічних памяток. Для поховань вже характерне випрямлене трупопокладення, в могильниках серед поховального інвентарю зявляються речі скіфського походження, а в мистецтві починає формуватись звіриний стиль характерний скіфам. Одночасно з тим в писемних джерелах зявляється термін тавро-скіфи або скіфо-таври. Так, наприклад, Страбон називає таврів скіфським племенем.
Таким чином, роблячи висновок, варто зазначити, що таври не відгравали значної ролі в політичних процесах того світу. Це був закритий та замкнутий в собі народ. Не дивлячись на те, що разом з ними пліч-о-пліч жили греки, особливого впливу на культуру один одного не простежується.
В свої суспільній організації вони не набули особлив