Сутність соціального партнерства, його принципи, форми і моделі
Информация - Менеджмент
Другие материалы по предмету Менеджмент
ого партнерства, Національна служба посередництва і примирення (Положення про Національну службу посередництва та примирення затверджено Указом Президента України від 17 листопада 1998 p. №1258/98 // Праця і зарплата. - 1998. - №23. - С. 6). Згідно з Положенням Національна служба посередництва і примирення (НСПП) є постійно діючим державним органом, створеним Президентом України для сприяння врегулюванню колективних трудових спорів (конфліктів). Основними завданнями НСПП є: сприяння взаємодії сторін соціально-трудових відносин у процесі врегулювання колективних трудових спорів (конфліктів), що виникли між ними; прогнозування виникнення колективних трудових спорів та сприяння своєчасному їх вирішенню; здійснення посередництва і примирення під час вирішення колективних трудових спорів.
Висновки
Отже, можна зробити висновок, що соціальне партнерство - являє собою такий тип і систему відносин між роботодавцями і працівниками, за якого в межах соціального миру забезпечується узгодження їхніх соціально-трудових відносин.
Соціальне партнерство має такі головні принципи як:
законність;
-рівноправність сторін;
-демократичні засади;
добровільність і реальність зобовязань;
обовязковість виконання домовленостей;
відповідальність за виконання зобовязань;
контроль за виконанням домовленостей.
Формами соціального партнерства є: консультації, переговори, обмін інформацією, пошук компромісних рішень та контроль за іх виконанням.
Відносини соціального партнерства мають колективний характер. В їх основі лежить колективний інтерес сторін.
У країнах з розвиненою ринковою економікою ідеологія соціального партнерства глибоко проникла в соціально-трудові відносини, хоча його моделі в різних країнах відрізняються організаційно-правовим механізмом.
Відомі дві моделі соціального партнерства - трипартизм і біпартизм.
Під трипартизмом розумілася соціальна взаємодія субєктів соціально-трудових відносин: роботодавців (їх організацій), представників найманих працівників (профспілок) за участю держави (виконавча влада) як арбітра з питань зайнятості, заробітної плати, умов праці, соціального страхування тощо засобами колективно-договірного регулювання.
У контексті політичної ідеології моделі соціального партнерства поділяють на консервативну, соціал-демократичну і демократичну.
Список використаної літератури
1.Дарченко Н.Д., Рижиков В.С., Єськов О.Л., Мікрюков О.М. Економіка праці та соціально-трудові відносини. - К. - 2007. - 252 с.
2.Пащенко І.Н. Економіка праці та соціально-трудові відносини. - Львів. - 2007. - 260 с.
.Соціальне партнерство в Україні: перспективи законодавчого регулювання // Україна: аспекти праці. - 1998. - №2. - С. 22.
.Зарубіжний досвід соціального партнерства // Україна: аспекти праці. - 1998. - №1. - С. 38-43 Крушельницька О. В. Управління персоналом. Соціальне партнерство: яким йому бути? // Голос України. - 1996. - 6 травня.