Суб'єктно-діяльнісний підхід до навчання
Информация - Педагогика
Другие материалы по предмету Педагогика
?женості, негативних стереотипів;
- загальні рівні мотивації (високий, низький, позитивний, негативний, нейтральний, активний, пасивний);
- загальний стиль поведінки (комунікативний - некомунікативний);
- мотиви цілеспрямованої поведінки, повязані у внутрішніми і зовнішніми факторами (самоактуалізація, самоствердження, почуття власної компетенції, престиж спеціальності тощо);
- типи сприйняття (аналітичний, синтетичний, інтуїтивно-почуттєвий, раціонально-логічний);
- типи реакції (імпульсивний, рефлексивний);
- рівень інтелектуальної активності (репродуктивний, продуктивний, евристичний, креативний);
- рівень домагань і характер субєктивних очікувань (прагнення до успіху, уникнення невдач).
- когнітивної структурованості.
Таким чином, субєктно-діяльнісний підхід до процесу навчання припускає знання індивідуальних особливостей, індивідуальних стилів діяльності субєкта, уміння діагностувати і прогнозувати їх вплив на успішність навчання, до яких можна віднести здатність до:
- навчання,
- перебоязкі інформації,
- її запамятовування,
а також знання:
- загального відношення до навчання,
- внутрішньої ієрархії мотивів,
- співвідношення потреб,
- домінуючого типові атрибуції успіху чи невдачі тощо.
Установка - цей важливий компонент особистісної структури субєкта навчання, визначається як:
- готовність до визначеної активності;
- готовність до реагування і дії;
- приведення схеми реакції до станові готовності;
- внутрішні і динамічні відносини, які опосередковують психологічний ефект стимульних впливів на індивіда, а також виникнення системи активності;
- створення потенційної схильності до майбутньої активност;і;
- позитивне чи негативне відношення індивіда до певного явища, яку може бути ситуацією, предметом, ідеєю;
- усвідомлене, зафіксоване в процесі соціалізації оціночне відношення до соціально значимого обєкта.
Таким чином, установки, особистості прямо відбивають систему усвідомлених і неусвідомлених факторів, що спонукують чи гальмують діяльність субєкта в досягненні цілей. Смороду обумовлюються особливостями мотивації, яка регулює дану діяльність.
Установка є важливим компонентом особистості учня тому, що є основою будь-яких проміжних процесів, що існують між реакцією і стимулом, на ґрунті якої відбувається прийняття самого стимулові, визначає оцінку й асимілятивно-моторну активність, направляє перцептивно-оціночну активність. Аналіз компонентів установки є необхідним при аналізі субєкта навчання, тому що при пошуку і розробці найбільш ефективних стимулів, які спонукують діяльність учня, установка сприяє прийняттю стимулові, виявленню альтернатив, врахування наслідків вибору. Як указує Кикнаддзе, у кожної людини виробляються свої особливі установки, які з більшою чи меншою очевидністю стають основою готовності до діяльності у відповідних умовах і визначених напрямках(57, с.400). Установка викликає визначені акти поведінки субєкта, керує ними, впливає на вибірковість, відбираючи з багатоликої стимуляції, що впливає на сприймаючого субєкта, ті, що становить інтерес саме для цього субєкта.
У якості параметрів установки виділяються:
- субєкт
-середовище,
- афективний компонент (емоційна оцінка даного предмета),
- конативний (програма дій, що стосується даного предмета),
- когнітивний компонент (знання субєкта про предмет),
- інформаційний зміст,
- здатність до прийняття нових когнітивних елементів,
- операційні можливості субєкта,
- готова система реакцій, що діє без усвідомлення нової ситуації,
- установка, що організує нову, конкретну поведінку.
Установка - це ціла система цінностей, що наказує стримувати одні спонукання і стимулювати інші, змушує субєкта по-різному сприймати ситуацію навчання і вибирати відповідний спосіб дії.
Прояв установок і мотиваційних орієнтації є важливим етапом при дослідженні субєкта навчання, хоча їх узагальнення є важким і має субєктивний характер.
У даний година велика увага приділяється особистості учня як субєкта діяльності, що формується і розвивається в процесі навчання і педагогічного спілкування. На шкода, методистів часто цікавлять лише пошуки шляхів ефективної подачі змісту навчального матеріалу, його теоретичне обґрунтування, а не субєкт з його емоційними, інтелектуальними, індивідуальними проявами. Тому часто ретельно відібраний, теоретично обґрунтований матеріал не досягає своєї мети.
Особистісне відношення студента, його субєктивні переваги обєкта комунікації впливають на інтерпретацію отриманої інформації, ступінь її засвоєння, успішність навчання в цілому, тому для вирішення питань ефективного стимулювання учня і підвищення ефективності навчання необхідно спеціальне вивчення субєкта, його мотиваційних ресурсів. Для виробки правильних методичних тактик і стратегій при організації навчального процесу викладачу необхідно мати інформацію про установки того, кого навчають, його ціннісні орієнтації, особистісні диспозиції, судження, оцінки, мотиви, наміри. Неузгодженості між установками викладача й учня негативно впливають на результати їх спільної діяльності.
Вдало відібрані педагогом емоційні стимули позитивно впливають на когнітивну діяльність субєкта навчання. При розбіжності між установкою і навчальною ситуацією (матеріал, інформація, тема, проб