Стратегія і практика оновлення виробництва
Контрольная работа - Менеджмент
Другие контрольные работы по предмету Менеджмент
- Стратегія і практика оновлення виробництва
Стратегія відновлення виробництва в компаніях і на підприємствах значною мірою залежить від державної політики в галузі НДДКР від вибору державних пріоритетів, що, в свою чергу, ведеться з обліком наступного:
- Державна політична мета інноваційної діяльності. Японія визначила цю мету так: перетворити країну в могутню науково-технічну державу. США мають іншу мету ріст добробуту населення. Україна перетворити країну в технологічну державу.
- Наявність і запаси корисних копалин. Якщо копалин багато й у великій кількості, то можливий розвиток усіх галузей видобувної й обробної промисловості. [3, c.155]
- Географічна характеристика країни. Розташування на карті світу, природні умови, розміри, чисельність населення також відіграє роль у виборі наукових пріоритетів.
- Науково-технічний потенціал країни також впливає на становлення завдань держави в галузі новацій.
- Спрямованість економічного росту розрахована на задоволення внутрішнього чи завоювання світового ринку.
Після вибору пріоритетів в галузі НДДКР необхідно визначитися в питаннях:
- які ліцензії необхідно закупити за кордоном, а які технології розробляти власними силами;
- за якими науковими напрямками проводити підготовку в себе, а за якими направляти студентів, аспірантів і фахівців за кордон;
- як стимулювати державні і приватні фірми в проведення наукових
досліджень; - як залучити іноземні організації до розвитку наукових досліджень
і виробництва в країні; - як залучити іноземні інвестиції на розвиток науки, техніки, виробництва;
- як забезпечити співдружність вузівської науки і виробництва;
- які напрямки фундаментальних досліджень взяти під егіду держави;
- яку систему захисту організувати з досягнень науки і техніки;
- для якої іноземної продукції створити митні барєри, а для якої
стимулювати ввіз.
Інформація про державні пріоритети і плани реалізації НДДКР повинна бути доведена до науково-технічної громадськості і всього населення країни.
Викладена обставина є базою й орієнтиром для компаній і підприємств у виробленні своєї власної стратегічної політики в галузі інноваційної діяльності.
Основу вироблення інноваційної стратегії складають теорія життєвого циклу продукту, ринкова позиція фірми і проведена нею науково-технічна політика.
Стратегічні новації це нововведення, впровадження яких носить характер, що випереджає, з метою одержання вирішальних конкурентних переваг у перспективі.
Зазначених попереджень можна домагатися тільки шляхом постійного росту необхідних витрат на НДДКР.
У США. наприклад, (за даними Бруклінського інституту у Вашингтоні) щорічно витратиться більше 45 млрд. дол. на НДР. При цьому доведено, що скорочення вкладень у цю сферу може викликати уповільнення чи припинення росту валового національного продукту, а припинення взагалі може привести до раптового спаду національного доходу.
Завданням окремого підприємства є визначення своїх стратегічних пріоритетів у своїй інноваційній діяльності.
Інноваційна стратегія будь-якої фірми визначається двома важливими складовими:
- обсягом і характером її ресурсів (кадровим потенціалом, фінансами, портфелем патентів і ліцензій, якістю ринкової інформації);
- ринковою позицією і загальногосподарською стратегією (часткою ринку, ступенем доступу до джерел фінансів і сировини, лідерством у галузевій конкуренції і т.д.).
На основі аналізу зовнішнього становища фірми і внутрішніх можливостей компанія вибирає відповідну інноваційну стратегію наступальну, оборонну, авангардну, імітаційну.
Наступальна стратегія характерна для фірм, діяльність яких базується на принципах підприємницької конкуренції і які випускають на ринок товари з принципово новими споживчими якостями. Вона властива малим інноваційним фірмам, а також великим об єднанням, корпораціям, що диверсифікують свою діяльність. [3, c.156]
Оборонна стратегія спрямована на підтримку наявних конкурентних позицій фірми на існуючих ринках. Головна складова такої стратегії оптимізувати співвідношення витрати результати в інноваційних процесах.
Авангардну стратегію найчастіше використовують корпорації, що мають сильні ринкові і технологічні позиції. Вони звичайно зберігають дуже гарну репутацію і їм не потрібно витрачати багато зусиль для забезпечення достатнього попит) на пропоновані нові товари чи послуги.
Імітаційна стратегія застосовується майже всіма фірмами в тій чи іншій мірі, а також тими компаніями, яким не вдається бути піонерами в просуванні на ринок тих чи інших нововведень. При цьому вони в більшості випадків копіюють основні споживчі властивості нововведень малих інноваційних фірм чи корпорацій лідерів.
Розробка стратеги може здійснюватися трьома шляхами: зверху вниз, знизу нагору і за допомогою консультативної фірми. У першому випадку стратегічний план розробляється керівництвом компанії і як наказ спускається по всіх рівнях управління.
При розробці знизу нагору кожен підрозділ (служба маркетингу, фінансовий відділ, виробничі підрозділи, служба НДДКР і т.д.) розробляє свої рекомендації зі складання стратегічного плану в рамках своєї компетенції. Потім ці пропозиції надходять керівництву фірми, що узагальнює їх, і приймає остаточне рішення на обговоренні в колективі. Це дозволя?/p>