Стратегічне планування розвитку територіальних громад: якою є реальна готовність муніципальних управлінців до нього
Статья - Юриспруденция, право, государство
Другие статьи по предмету Юриспруденция, право, государство
ічного аналізу й визначення пріоритетів, відсутність надійних способів оцінки результативності та ефективності роботи управлінських підрозділів, слабкість механізмів роботи на кінцевий результат і, як підсумок, декларативність намірів щодо задоволення потреб й інтересів громади, які не завжди потрапляють у зону пріоритетної уваги. Показовим з цього приводу є вельми низький рівень оцінок під час зазначеного опитування стосовно наявності системи оцінювання діяльності за кінцеві результати з урахуванням задоволеності споживачів. Тому цілком логічним уявляється те, що однією з найнижчих серед всіх є оцінка щодо позитивного ставлення громадян до діяльності органу влади.
Одним з найбільш слабких місць муніципального управління є система цілепокладання. Можна виділити дві групи факторів зумовлюючих таке становище. По-перше, це недостатнє усвідомлення ідеологічної складової управління, яка віддзеркалює його прагнення. По-друге, це невідпрацьованість методологічної складової, яка презентує засоби реалізації цільових завдань. Розвязання проблеми цілепокладання має бути спрямоване на реалізацію принципу єдності цілей, структури та управлінської відповідальності. Саме це є ознакою результативної системи управління, хоча дуже рідко досягається у реальності.
Конкретизацію управлінської відповідальності може бути здійснено через структурний аналіз комплексу потреб територіальної громади (КПТГ) і конкретизацію потреб запитів громадян. Угрупування за певними критеріями цих потреб дозволяє сформувати спеціальні інституції зони стратегічної відповідальності (ЗСВ) локальні сфери діяльності органу муніципального управління, що характеризується такими ознаками певна частина КПТГ; відповідна частина територіального ринку послуг (товарів); конкретний продукт діяльності (товар чи послуга); певна частка ресурсного потенціалу муніципального утворення (МУТ), місія управління в ЗСВ; коло індикаторів, що віддзеркалюють кінцевий результат управління в ЗСВ; підсистема управління даною ЗСВ (центр стратегічної відповідальності ЦСВ).
Застосування ЗСВ як елемента системи управління створює ґрунтовну потребо-орієнтовану основу формування функціонально-цільових підсистем муніципального утворення, визначення цілей розвитку, побудови, спрямованої на результат структури управління.
З точки зору цілепокладання, використання ЗСВ забезпечує системну декомпозицію місій управління в муніципальному утворенні на цілі, що відповідають стратегічним завданням розвитку. На першому, найбільш складному рівні декомпозиції, остання здійснюється через визначення субмісій ЗСВ, які формуються з орієнтацією на потреби громади. Далі ці субмісії розкриваються цілями, які встановлюються з урахуванням динаміки стратегічних завдань і пріоритетів розвитку громади. На основі потреб-запитів громадян, що реалізуються у кожній ЗСВ, зявляються можливості аргументованого визначення системи індикаторів, що характеризують результативність діяльності в ЗСВ. Тобто згідно пропонованого підходу процес цілепокладання є постійно потребо-орієнтованим.
ЗСВ виступає ефективним способом структурування муніципального утворення на функціонально-цільові підсистеми й реалізації дворівневої моделі розробки стратегії, що є необхідним з урахуванням підвищеної складності системи і забезпечує цілеспрямований ситуаційний аналіз та визначення пріоритетів розвитку. При цьому жодна група потреб громади не залишається без стратегічної уваги.
ЗСВ є засобом створення структури управління "знизу" від потреб громади. Для кожної ЗСВ визначається центр стратегічної відповідальності (частина управлінського ресурсу, що виділяється на конкретну ЗСВ), конкретна "потужність" якого встановлюється з урахуванням пріоритетів сформованої стратегії. Тим самим здійснюється адаптація структури під стратегію, забезпечується спрямування на досягнення стратегічних результатів, що виражаються у підвищенні рівня та якості життя громади, а сама структура є клієнт-орієнтованою.
Завершальним моментом забезпечення цілеспрямованості муніципального розвитку на досягнення стратегічних пріоритетів є застосування для цього проектного підходу. На базовому рівні розробки стратегії, де згідно запропонованої концепції "пріоритет-проект" формуються проекти для реалізації стратегічних пріоритетів, процес цілепокладання продовжується максимальною конкретизацією цілей проектів з погляду їх реальності, досяжності, вимірюваності та привязки до часу. Проектний підхід дозволяє нетрадиційним способом підійти до оцінки ступеня досягнення встановлених стратегічних цілей і реалізації пріоритетів та подолати відомі складності визначення та вимірювання кінцевого результату у сфері суспільного управління. Виконання проекту з обґрунтовано встановленими цілями може розглядатися як факт досягнення результату, описаного ціллю проекту. Проект, таким чином, структурує і детермінує плановані стратегічні результати, виступає одиницею звітування муніципальних управлінців перед громадою й керівництвом за результативність та ефективність діяльності, служить засобом програмно-цільового підходу до розподілу коштів місцевого бюджету.
На підсумок зазначимо, що, з одного боку, реалії свідчать про необхідність подальшого розвитку стратегічного мислення муніципальних управлінців для істотного підвищення корисності та дієвості стратегічних планів. З іншого боку, наука вже значн