Становлення та розвиток Болгарської держави в епоху феодалізму
Информация - История
Другие материалы по предмету История
нізони.
В судовій системі ІХ-Х ст. зявився ряд нових моментів. Вище йшлося про те, що Крум провів реформу, за якою ордалії мали поступитися судовому розслідуванню. Ця реформа була продовжена за Бориса, коли були видані писані закони "Закон Судний Людям". "Закон Судний Людям" був документом з досить складним змістом. Там були використані норми візантійського законодавства ("Еклога Лева та Костянтина VIII ст.) і старі болгарські звичаї. "Закон Судний Людям" виступав на захист феодальної власності, суворо карав за вторгнення в чужі володіння, за крадіжку і т. д. Система штрафів і конфіскацій, що були прийняті в "Законі Судному Людям" є системою, характерною для феодального суспільства. Особливим захистом користувалася християнська церква: статті "Закону" карають за напад на церкву з метою грабунку, за приналежність до язичництва. Таким чином "Закон Судний Людям" містив у собі як старі, так і нові норми, притаманні феодальному праву.
Отже, консолідація феодалів, яка сприяла виникненню імперії Симеона, була покликана придушити опір селянства та здійснити його закріпачення. Охорона феодальної власності за допомогою військових дружин і феодального права були першочерговими завданнями влади. Другим, не меш важливим завданням був захист земельних володінь феодалів і збільшення площ цих земель за рахунок сусідів.
3. Рух богомилів
Утвердження в Болгарії феодальних відносин вело до масового закабалення сільської людності. Податкове гноблення особливо посилилося в Х ст., коли часті війни вимагали дедалі більших коштів. Становище платників податків погіршувало й те, що в ІХ-Х ст. основу болгарського війська складало не народне ополчення, а феодальні дружини. Таким чином, воєнні перемоги Симеона не поліпшили становище соціальних низів. Народне обурення вилилося в антифеодальний рух, що виник у Болгарії в першій половині Х ст. Цей рух, так само як інші рухи середньовічної Європи, проходив під релігійними прапорами. На честь першого проповідника нового вчення священника Богомила він дістав назву богомильства. Основою ідеології богомилів був дуалізм: увесь світ є боротьбою двох начал Бога, що уособлює сили добра, та його сина Сатиниїла (Сатани), що уособлює сили зла. Людина, стверджували богомили, духовно належить Богові, а тілом Сатані. Сатанинським творінням богомили оголошували також царську владу, феодальне гноблення. Вони рішуче виступали проти офіційної церкви, яку вони також вважали творінням Сатани, а відтак заперчували всі її таїнства та обряди, шанування ікон, молей і хреста. Відвідування храмів теж важалося необовязко
вим, адже Богові, за їхніми уявленнями, можна молитися всюди. Богомили категорично висловлювалися проти пролиття крові це положення відбивало невдоволення широких мас частими війнами в першій половині Х ст.
Богомильський рух набув великого розмаху. Він охопив здебільшого селян, але чимало прихильників знайшов і серед городян. Прихильники богомолів удавалися навіть до збройних форм боротьби. Така їхня діяльність підривала могутність феодалів, церкви й царської влади.
4. Початок феодальної роздробленості Болгарії
Х ст. було часом найбільшого розквіту Болгарської держави. В середині Х ст. вона набула величезного міжнародного авторитету. Ще до середини Х ст. Візантія продовжує сплачувати данину Болгарії, однак вже в цей час зявляються певні ознаки ослаблення державної влади, що згодом призведе до феодальної роздробленості. Зміна державного ладу була зумовлена декількома причинами. Перш за все економічний розвиток країни, укріплення економічних звязків між містом та селом призвели до консолідації певних територій. Місто, яке раніше відігравало значення пункту на торговому шляху, не будучи при цьому самостійною економічною одиницею, в Х ст. стає торгово-ремісничим центром навколишньої території. В той же час зростає економічна і політична міць феодальних маєтностей. Болгарські боляри мали в своєму розпорядженні дружину, будували багаті замки. Правителі окремих областей кмети (коміти) і топархи поступово перетворювалися на феодальних володарів на підвладних їм територіях. На своїх землях вони встановлювали власну юрисдикцію, вводячи поняття "княжих суддів".
Величезні багатства перебували в руках церкви, яка з часів правління Бориса отримувала у власність землю та інше майно. Крім земельних володінь у Х ст. церква отримала податкові привілеї, що назвалися візантійським терміном "екскуссія", тобто звільнення від феодальної повинності. Єпископи підпорядкували собі не тільки селян, а і нижчих церковнослужителів, приписаних до церков.
Отже на початку ХІ ст. у Болгарії була сформована впливова земельна духовна і світська аристократія, яка мала не тільки залежних людей, а й власний апарат примусу. Джерела вказують, що під час болгаро-візантійських війн крупні феодали зі своїми військами вели самостійні війни. Такі факти яскраво свідчать, що феодали вже не потребували сильної центральної влади, повністю покладаючись на власні сили у боротьбі з супротивниками. Логічно припустити, що такий розвиток феодальних відносин у країні призвів до політичної роздробленості, розпаду держави на ряд самостійних територій.
5. Феодальні відносини у Болгарії під зверхністю Візантії
На завойованих землях встановлюються загальноімперські порядки. Нова система управління позбавила Болгарію початкової автономії і перетворила її на прикор?/p>