Спорудження земляного полотна для будівництва дороги
Методическое пособие - Строительство
Другие методички по предмету Строительство
панні вищерозміщених шарів насипу з талих ґрунтів. У звязних ґрунтах взимку можна проводити лише зосереджені земляні роботи, такі як розробка виїмок з відсипанням ґрунту у відвал, або використовувати його для зведення високих насипів. Нижні шари насипу, закінчення влаштування яких передбачене в зимовий час, відсипають з добре дренуючих ґрунтів. Потрібно стежити, щоб верхня частина насипу завтовшки 0,81,2 м, а також укоси по всій довжині і на 1 м в глибину тіла її відсипалися лише з талого ґрунту. При використанні для ущільнення насипу механізмів масою 25 40 т грудки мерзлого ґрунту допускається укладати в нижню його частину, причому розмір їх не має бути більше 1520 см, кількість не повинна перевищувати 1520% всього ґрунту насипу. Якщо укочування тіла насипу проводять легшими механізмами, то розмір і кількість мерзлих грудок відповідно зменшується. Окрім цього, мерзлий ґрунт в насипі розподіляють рівномірно, не допускаючи його укладання в одному місці у вигляді гнізд.
Контрольні проби відбирають до ущільнення з кожних 300500 м3 ґрунту, укладеного в тіло насипу. Загальна кількість мерзлого ґрунту в насипі допускається не більше 30% загального обєму ґрунту. Попадання снігу і льоду в тіло насипу, що зводиться, недопустимо. При засипці засад мостів, підпірних стінок, дорожніх труб і інших подібних споруд стежать, щоб застосовувався лише талий дренуючий ґрунт. Насипи, що зводяться на заплавах річок або на затоплюваних ділянках, а також регуляційні земляні споруди можна зводити в зимовий час лише із скельних, крупноуламкових, грубозернистих і середньозернистих ґрунтів. Насипи на затоплюваних заплавах відсипають до початку повені на висоту не менше ніж на 0,5 м вище за відмітку очікуваного горизонту високих вод з врахуванням висоти хвилі. Крім того, до початку повені виконують передбачене проектом зміцнення укосів насипу. Перед укладанням ґрунтів в насип перевіряють їх вологість, яка має бути оптимальною або близькою до оптимальної і визначатися методом стандартного ущільнення. Дозволяється укладати в тіло насипу незвязні ґрунти з вологістю, що перевищує оптимальну не більше ніж на 2030%, а звязні лише на 10%.
Необхідно контролювати, щоб укладання кожного шару ґрунту виконувалося до промерзання нижче лежачого шару. Для виконання цієї умови вибирають, залежно від температури зовнішнього повітря і сили вітру, довжину ділянки насипу, що зводиться, і ущільнюючі засоби. Час виконання робіт від виїмки ґрунту з резерву до остаточного його ущільнення в насипі не повинно перевищувати 23 год. при температурі зовнішнього повітря 10 С; 12 год. при температурі від 10 до 20 С і не більше 1 год. при температурі нижче 20 С. При силі вітру більше 34 балів цей час зменшується удвічі. Крім того, температура талого звязного ґрунту у момент закінчення його ущільнення в тілі насипу не має бути нижче +2С.
Відсипання насипу необхідно проводити на всю його ширину серповидними горизонтальними шарами із забезпеченням стоку води з поверхні земляного полотна і ущільнення шарів. Відсипання насипу зимою потрібно здійснювати, як правило, без перерв. В разі перерви насип необхідно ретельно спланувати і забезпечити водовідвід. Перед відновленням робіт поверхню відсипаного насипу слід очистити від снігу і льоду. Якщо під час виробництва земляних робіт пішов сильний сніг, роботи необхідно припинити. При влаштуванні виїмок і розробці земляних карєрів необхідно перевіряти якість очищення поверхні ґрунту від снігу, льоду, чагарнику і ін. Очищення площі здійснюють до початку роботи кожної зміни. Укоси виїмок планують лише після повного відтавання ґрунту. Розпушений ґрунт у виїмці або в ґрунтовому карєрі прибирають в одну зміну, а при температурі нижче 20 С впродовж 34 год.
Розробку виїмок, розташованих на ухилі, виконують починаючи з низової сторони з метою забезпечення відведення води з ділянки виробництва робіт. Необхідно додатково перевірити товщину шарів ґрунту, що відсипаються, і кількість проходів ущільнюючих засобів. Перевірку можна провести дослідним шляхом. Для цього відсипають ґрунт шарами на 3050% більше, ніж передбачено нормами для даного ґрунту і даного вигляду ущільнюючих механізмів. Після кожного проходу ущільнюючих засобів відбирають пробу з нижньої частини шару для визначення вологості і щільності ґрунту. Зіставляючи результати проб з необхідними значеннями щільності, визначають товщину шару відсипання і необхідне число проходів катка. Для контролю якості ущільнення ґрунту при висоті насипу до 3 м через кожних 200 м беруть проби по осі насипу і на відстані 1,5 м від бровок насипу. При висоті насипу більше 3 м таку ж кількість проб відбирають через кожних 50 м. Над штучними спорудами і в конусах насипів мостів проби відбирають з середини кожного шару ґрунту при товщині шару 30 см і по дві проби при товщині шару більше 30 см. Допускається відхилення від коефіцієнта ущільнення, передбаченого нормативними документами, не більше ніж в 10% випробуваних зразків, а по абсолютній величині не більше 0,04. Для контролю влаштування земляного полотна в зимових умовах на місці виконання робіт встановлюють лабораторні пости виробничих дорожніх лабораторій. Остаточне планування земляного полотна дозволяється виконувати лише після повного відтавання ґрунту насипу і його просихання. Досипати насипи, зведені з глинистих ґрунтів в зимових умовах, дозволяється навесні або літом лише після того, як ґрунт відтане, просохне і насип набуде стійке положення. Точний час досипання насипу