Споживче кредитування та перспективи його розвитку в Україне
Информация - Банковское дело
Другие материалы по предмету Банковское дело
о від програм субсидування придбання житла.
У дійсний момент найбільше підходящимидля України рекомендуються такі умови кредитування на придбання житла:
1. Частка кредиту від вартості житла: через крайню складність виселення при вилученні закладеного майна ця частка повинна бути достатньо скромної - не більш 70%. Чим більша частка вартості житла, що оплачується за рахунок власних коштів позичальника, тим сильніше в нього стимули до повернення кредиту. Досвід багатьох країн показує, що за інших рівних умов (прибуток сімї, частка щомісячних виплат за кредит у прибутку й ін.) вкладення власних коштів на 30% вартості житла, що одержується є достатнім, щоб значно зменшити можливість несплати по кредиту.
2. Частка платежів за кредит у прибутку позичальника: в умовах економічної невизначеності і можливості деякого зниження розміру реальних прибутків позичальника в найближчі 1-2 року ця частка в момент видачі позики також повинна бути достатньо невисокою - не більш 25% прибутку.
3. Тип кредиту: традиційний вид кредиту з фіксованою процентною ставкою (кредит із фіксованим відсотком - КФВ), тобто з постійним розміром місячної виплати по позичці, не може використовуватися в умовах високої інфляції. У випадку, якщо банк припускає одержати з позичальника позитивний реальний відсоток за кредит, використовуючи КФВ, розмір кредиту, що зможе одержати позичальник буде дуже незначний.
У цій ситуації необхідно використовувати альтернативні кредитні інструменти, що припускають ту або іншу схему індексування.
Основним захистом від ризику процентної ставки є використання при іпотечному кредитуванні такої процентної ставки, що варіюється зі зміною вартості банківських фондів. Застосування подібних кредитних інструментів переносить ризик процентної ставки з банку на позичальника. Такі кредити з перемінною процентною ставкою можуть сполучитися з іншими засобами, зокрема з відстрочкою процентних платежів при високому поточному рівні ставки на більш пізній етап кредитного періоду, коли, мабуть, прибуток позичальника буде більше, а тому йому буде легше справлятися з більш високими платежами. Подібними інструментами є: кредит із коригуванням на рівень цін (застосовуваний у Колумбії й інших латиноамериканських країнах), кредит із подвійним індексом (застосовуваний у Мексиці, Туреччини, Польщі), кредит із відстрочкою платежу (застосовується в Угорщині й Австралії).
Схеми кредитів даних типів припускають достатньо низькі ставки відсотків - від 5 до 20%. Це означає, що розмір кредиту, що може одержати позичальник, буде значно більше, ніж при використанні фіксованої або перемінної ставки, що включає в себе очікувану інфляцію. В Україні початкова ставка на сьогоднішній день по цих відсотках склала б не менше 100%.
У випадку ж використання видів кредитних інструментів, що індексуються, основна сума боргу індексується по вартості банківських фондів, по індексу цін або іншого індексу, що відображає ринкову процентну ставку, що змінюється. Щомісячні виплати позичальника в такому випадку зростають із часом, оскільки процентна ставка накладається на розмір основної заборгованості, що індексується. Хоча. якщо прибуток позичальника також змінюється у відповідно або майже відповідно до обраного індексу, частка прибутку, що йде на виплату житлового кредиту, не збільшується.
Спеціально був розроблений інструмент із регульованою відстрочкою платежів - ІРВП.
Використання ІРВП припускає застосування двох процентних ставок. Одна процентна ставка повинна забезпечити при6утковість кредитних операцій для банку, а інша - зробити кредит доступним для позичальника. Перша ставка, більш висока, називається "контрастною ставкою" і визначається на тому рівні, що зробить кредитування рентабельним для банку. Розмір цього відсотка регулярно розраховується на основі ставки відсотка на міжбанківському ринку кредитів плюс фіксована банківська надбавка. Але по даній ставці клієнт повинний був би в принципі виплачувати банку і, у кінцевому рахунку, виплатить банку.
Проте в дійсності регулярні щомісячні платежі по кредиту позичальник робить по достатньо низькій ставці, що називається "платіжною". Різниця між розміром, що клієнт повинний банку по контрактній ставці і тим, що він сплачує по платіжній ставці, щомісяця додається до суми основного боргу позичальника. Розмір щомісячного платежу позичальника перераховується кожні 3 місяця, виходячи зі збільшеної суми заборгованості, таким чином, щоб до кінця терміна клієнт погасив її цілком. Можна сказати, що платежі по повній "контрактній" процентній ставці стягуються в більш пізній період, коли позичальнику буде легше їх здійснити, завдяки збільшенню його прибутків, хоча б і номінальних, у результаті інфляції.
Всі ці інструменти спрямовані на вирішення двох проблем: не тільки забезпечити прибутковість кредитних операцій і їхнього захисту від високого ризику швидко мінливої процентної ставки, але й підвищити доступність кредитів для позичальника.
4. Тривалість кредиту: в середньому 10-15 років, іноді до 25 років. Звичайно, подовження кредитного періоду дозволяє підвищити доступність кредиту для позичальника. Проте, розрахунки показують, що подовження кредитного періоду за межі 15 років, підвищують доступність кредиту не настільки різко і значно.
Є дві основні стратегії залучення коштів для видачі іпотечних кредитів:
1. Депозити населення і підприємств. Ця ж стратегія включає викори