Спеціалізація та кооперування
Контрольная работа - Экономика
Другие контрольные работы по предмету Экономика
ти показники технічного й організаційного рівнів виробництва: питому вагу автоматичного і спеціалізованого обладнання; питому вагу уніфікованих деталей, вузлів та інших напівфабрикатів; питому вагу поточно-масового виробництва в загальному обсязі випущеної продукції. Оптимальний розмір підприємства визначається за допомогою формули:
, (1.1)
де Qо оптимальна кількість обладнання;
Nn потреба в продукції, шт.;
Np продуктивність однієї одиниці обладнання, шт.
Загальний річний економічний ефект від проведення спеціалізації обчислюється:
, (1.2)
де С1, С2 повна собівартість продукції відповідно до і після запровадження заходів щодо спеціалізації;
Т1 ,Т2 транспортні витрати, повязані з доставкою готової продукції до і після спеціалізації;
ЕН нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень;
К1 К2 питомі капіталовкладення відповідно до і після проведення спеціалізації;
В2 - фактичний річний випуск продукції після проведення спеціалізації.
Термін окупності капіталовкладень (Т) на проведення спеціалізації визначається за формулою:
, (1.3)
де К обсяг капіталовкладень на проведення спеціалізації, грн;
Ф вартість основних фондів, які виділяються після проведення спеїцаліації які можуть реалізовуватися або спрямовуватися на інші підприємства обєднання.
Якщо капіталовкладення рівномірно розподіляються в часі або поточні витрати виробництва суттєво відрізняються впродовж проведених заходів, то при розрахунках загального річного економічного ефекту, враховується фактор часу з коефіцієнтом приведення різночасових витрат (dt) до поточного моменту:
, (1.4)
де Е норматив приведення (0,1);
t кількість років від другого року запровадження спеціалізації до останнього року закінчення цієї роботи та отримання результатів.
Витрати та отримані результати до початку року множать на (dt), а після початку розрахункового року ділять на цей коефіцієнт.
3. Показники, форми, види кооперування
Процес кооперування це виробничі звязки між різними підприємствами, які беруть участь у виготовленні певного продукту, але при цьому зберігають свою господарську самостійність. Головна умова кооперування широка мережа спеціалізованих та організаційно відокремлених виробництв.
Процеси кооперування це поставки комплектуючих виробів і виконання робіт для потреб виробництва, звязок постачальника з покупцями певного виду продукції або орієнтація підприємства-постачальника на потреби споживачів, які продовжують формувати напівфабрикат. Підприємство-постачальник зобовязане відповідати вимогам підприємства-споживача.
Кооперування необхідно відрізняти від матеріально-технічного постачання, яке охоплює зазвичай разове постачання сировини, палива та стандартних виробів і напівфабрикатів.
Як свідчить досвід, кооперування відіграє значну роль у мобілізації виробничих ресурсів, у покращенні використання виробничих потужностей, у вирішенні серйозних проблем, повязаних зі швидким нарощуванням випуску певної продукції та освоєнням виробництва продукції складної.
Показниками кооперування можуть бути:
1) кількість підприємств, які кооперуються з цим підприємством. При цьому окремо підраховується кількість підприємств-постачальників і підприємств-замовників;
2) питома вага напівфабрикатів і виробів, які входять через кооперацію у собівартість готових виробів, що виготовляються на цьому підприємстві;
3) питома вага напівфабрикатів, які підприємство виготовляє на сторону, у загальному їхньому випуску й у випуску всієї продукції;
4) загальний обсяг перевезень через кооперацію в натуральному й вартісному вираженні.
Форми кооперування:
1) за галузевим принципом: внутрішньогалузеве й міжгалузеве.
Внутрішньогалузеве кооперування це кооперування підприємств у межах однієї галузі.
4. Основні показники кооперування
Основним критерієм ефективності кооперування є економія на витратах.
Для визначення економії, що отримується від кооперування співставляють собівартість до і після кооперування.
Річна економія, що очікується, визначається за формулою:
,
де С1 , С2 собівартість одиниці виробу до і після кооперування;
СТР1, СТР2 транспортні витрати на одиницю виробу;
N річний випуск виробів.
Рівень виробничого кооперування характеризується питомою вагою вартості напівфабрикатів і виробів, що отримуються зі сторони в порядку кооперування, в загальній вартості виробів.
Коефіцієнт виробничого кооперування визначається за формулою:
,
де СК вартість продукції, що отримується в порядку кооперування, грн.;
СВП вартість всієї продукції, грн.
Для більш детальної характеристики кооперування додатково визначаються показники окремо по заготовках, деталях, вузлах з визначенням найважливіших позицій.
Показником кооперування також є кількість підприємств, що кооперується з даним підприємством. Чим їх більше, тим складніше керувати процесом виготовлення.
Одним з важливих показників кооперування є середній радіус кооперування, що характеризує відстані, на які поставляють окремі види продукції. Зі збільшенням радіусу кооперування зростають транспортні витрати.
Середній радіус кооперування визначає