Бджільництво
Курсовой проект - Сельское хозяйство
Другие курсовые по предмету Сельское хозяйство
?ть виділеного нектару залежить від виду рослин, їх природних особливостей і умов вирощування.
Хімічний склад нектару у різних медоносних рослин неоднаковий. В склад нектару входить вода, сахароза, фруктоза і глюкоза, а також невелика кількість декстрину, маніту, кислот, ефірних легких олій, азотних і мінеральних сполук та інших речовин.
Концентрація цукру в нектарі коливається від 5 до 70% і вище, але найбільше буває в межах 40-50%. Концентрація нектару величина непостійна, вона навіть протягом доби дуже змінюється. Ранком нектар, як правило, має меншу концентрацію, ніж у середині дня. В дощову і вологу погоду він рідкий, а в суху, вітряну - густий
Якщо в нектарі цукру менше 5%, то бджоли його не беруть. Нектар, що містить цукру менше 15%, бджоли беруть неохоче. При збиранні рідкого нектару бджоли витрачають багато енергії на випаровування лишків води. Бджоли неохоче збирають і дуже густий нектар, який містить понад 85% цукру. Перш ніж набрати такого нектару в дзьобик, бджоли повинні розвести його слиною. Найбільш охоче бджоли збирають нектар з концентрацією 50-55%.
Нектар виділяється спеціальними нектароносними тканинами рослин - нектарниками. Нектар є вуглеводневим кормом для бджіл і джерелом одержання меду.
Квітковий пилок. Бджоли крім нектару, збирають з квіток рослин пилок, який є джерелом білкового корму, а також містить жири, вітаміни, мінеральні солі та інші речовини. Пилок необхідний для нормального розвитку і життєдіяльності бджіл і розплоду. Обчислено, що для 1000 комірок з бджолиним розплодом потрібно 100 г меду, 50 г пилку і близько 30 г води. Трутневий розплід споживає корму майже в два рази більше. Таким чином, перерва в забезпеченні бджіл пилком може викликати припинення розвитку розплоду.
Хімічний склад пилку у різних рослин в кількісному відношенні теж не однаковий, але у всіх він відносно багатий на білки, жири, солі, ферменти й вітаміни.
До мінеральних речовин, що входять до складу пилку, належать: сірка, калій, натрій, залізо, алюміній, кальцій, магній, марганець, кобальт, іридій, цинк, мишяк, платина, молібден, хром, кадмій, стронцій; до складу азотистих речовин пилку входять численні амінокислоти у вільному стані чи в складі білків. Високий вміст білків, амінокислот, ферментів, вітамінів, солей зумовлює дуже велике значення пилку в живленні бджолиного розплоду і молодих бджіл, а також можливість використовувати його для людини з дієтичною і лікувальною метою.
Бджоли збирають пилок з квіток різних диких і культурних пилконосних рослин і складають його в комірки стільників, де він під впливом ферментів перетворюється в пергу. Зверху бджоли заливають пергу медом і запечатують комірки восковими кришками. Перга за хімічним складом відрізняється від пилку.
В порівнянні з пилком перга містить менше білків, але збільшується кількість цукру (за рахунок меду) і підвищується кислотність, завдяки чому вона краще зберігається.
Для збору пилку бджоли роблять за день від трьох до пяти вильотів і витрачають на кожний з них від 30 хвилин до 2 годин.
Найбільшу кількість обніжжя приносять бджоли у вулик з 7 до 11 години, коли достигає пилок. Вага одного обніжжя від 0,008 до 0,015 г.
В нормальній сімї звичайно працює на збиранні пилку до 20-30% бджіл. Вони приносять за день 100-400 й більше грамів пилку. Підраховано, що за сезон сімя бджіл збирає 25-30 кг пилку, а іноді й більше.
Оскільки живлення пилком і пергою необхідне для життя бджолиних сімей не тільки в період його збирання, але і коли він відсутній в природі, пасічник повинен мати в запасі необхідну кількість медово-пергових рамок також на випадок несприятливої погоди, коли бджоли не можуть вилетіти з вулика. Можна практикувати ручне збирання пилку чи збирання його пиловловлювачем. При ручному збиранні з дерев, що дають багато пилку (ліщина, вільха, тополя та ін.), зрізують чоловічі суцвіття (сережки), підсушують їх у теплому приміщенні, розклавши на папері, а потім витрушують з них пилок і збирають його у скляні банки з щільними пробками. Правильно висушений пилок довгий час зберігається в герметично закритій тарі, при цьому його цінні властивості майже не змінюються. В останні роки почали застосовувати пилок при лікуванні ряду захворювань, в косметиці, в дієтичному та дитячому харчуванні.
Відомо також, що пилок і нектар деяких рослин можуть бути отруйними і внаслідок цього небезпечними для бджіл і людини. По пилкових зернах, виявлених у меді, можна встановити, з яких рослин бджоли збирали пилок і нектар. Пилок отруйних рослин дає можливість діагностувати такі гострі захворювання бджіл, як нектарний та пилковий токсикози.
Бджолиний клей (прополіс). Його бджоли виробляють з клейких речовин, що виділяють деякі дерева (тополя, каштан), та з речовин іншого походження. Залежно від виду рослини, з якої бджоли беруть клей, він має різний колір і склад, містить близько 55% смол і бальзамів, близько 30% воску і до 10% ефірних масел, квіткового пилку та інших домішок. В прополісі є також залізо, мідь, марганець, цинк, кобальт та інші елементи.
Найбільш інтенсивно бджоли збирають прополіс веною, коли стоять холоднуваті вечори. Бджоли використовують прополіс для замазування щілин у вулику, скорочення льотка, полірування комірок, приклеювання рамок, замазування шкідників, які потрапили у вулик, і т. ін. Прополіс застосовують для виготовлення високоякісних лаків. Лак, до складу якого входить прополіс, засихаючи, робить поверхню гладкою, дзеркальною і стійкою проти дії гарячої води. Останнім часом прополіс набу