Соціально-економічний розвиток білоруських земель у ІХ–ХІV століттях
Информация - История
Другие материалы по предмету История
Міністерство освіти і науки України
Вінницький державний педагогічний університет
ім. М. Коцюбинського
Інститут історії, етнології і права
Тема:
Соціально-економічний розвиток білоруських земель у ІХ ХІV століттях.
Виконав
Студент групи 1-В
Вінниця
2006
План
- Вступ.
- Соціально-економічний розвиток білоруських земель.
- Література.
1. Вступ
Історія Білорусії нараховує не одне тисячоліття. Вона являється важливою складовою частиною словянської, європейської та світової цивілізації. Розпочинається вона ще з сивої давнини, із часів появи на цій території перших людей, та триває до наших днів.
У своєму рефераті я досліджував окремо взяті роки у розвитку білоруських земель, а саме IX XIV століття. У Білоруській історії ці роки можна, умовно, поділити на такі періоди:
1) Встановлення феодальних відносин у староруській державі (ІХ ХІІІ ст.).
2) Феодальна роздробленість (ХІІ ХІІІ ст.).
3) Боротьба проти німецьких завойовників та монголо-татарської навали (початок ХІІІ ст.).
4) Встановлення влади литовських князів (кінець ХІІІ перша половина ХІV ст.).
Метою моєї роботи є як найглибше дослідження саме соціально - економічного розвитку білоруських земель у даний період.
В ході роботи в основному я користувався двома книгами: История Беларуси І. І. Ковкеля, Е. С. Ярмусика у цій книзі автори дали більш менш обєктивне викладення подій на теренах Білорусії з найдавніших часів до наших днів; Белорусы за редакцією В. К. Бондарчука, Р.А. Григорєва та М.Ф. Пилипенка тут коротко описується історія Білорусії, а основний наголос ставиться на культурних традиціях та розвитку білоруської народності. Інші ж книги були в основному допоміжним матеріалом по окремих подіях та фактах. У Истории БССР, на мою думку, найкраще викладений матеріал по розвитку білоруських земель, але вона видана білоруською мовою, тому нею я користувався частково.
Досліджувана мною тема завжди буде актуальна, тому що соціально-економічний розвиток являється основою розвитку країни, загалом, і по ньому можна робити висновки про могутність чи занепад країни.
2. Соціально-економічний розвиток білоруських земель
Розселення східнословянських племен на території Білорусії співпало з формуванням феодального способу виробництва. Спосіб виробництва це такий господарський устрій, який характеризується певним типом відносин в житті людей, що має в своїй основі ту або іншу форму власності на засоби виробництва. При первіснообщинному устрої існувала громадська власність на засоби виробництва. Необхідність колективної праці і суспільної власності на засоби виробництва (землю, знаряддя праці) було -- обумовлено примітивністю знарядь праці. У общинах існував зрівняльний принцип розподілу вироблюваних матеріальних благ (продуктів харчування, одяг і т.д.). Тільки на деякі знаряддя праці існувала особиста власність членів общини.
В результаті розкладання первісного суспільства складається рабовласницький спосіб виробництва. Основним джерелом добування рабів довгий час була війна, захоплення людей в полон. Але у східних словян рабовласництво широкого розповсюдження не одержало, хоча проіснувало досить довго. Про це свого часу писав Кирило Туровський. У одній з своїх проповідей він писав, що господарі погано відносяться до своїх рабів і рабинь, не дають їм в достатній кількості продуктів харчування, одяг і бють їх часто без причини. Але вже з IX в. у східних словян йшов інтенсивний процес формування феодальних відносин.
Феодальними відносинами називаються такі відносини, які засновані на приватній власності на землю і неповної власності на працівників селян. Оскільки при феодалізмі основним засобом виробництва була земля, вона і стала власністю феодалів. Верховним власником землі, її розподільником в ранньофеодальній державі Київської Русі, куди увійшли землі кривичів, радимичів і дреговичів, був великий князь. Він регулював володіння крупних, середніх і дрібних феодалів залежно від своїх військово-політичних і фінансових цілей. Феодали одержували у володіння землю від великого князя за службу, в основному військову або державну. Одержавши землю, феодал незалежно від форми власності (умовної або безумовної) не міг обійтися без селян, оскільки землю потрібно було обробляти. Феодал наділяв землею селян, які потрапляли при цьому до нього в залежність. Існували дві форми феодальної залежності: економічна (виконання селянами феодальних повинностей: дань, оброку продуктами, грошового оброку, панщини) і особиста (позбавлення особистої волі). У Староруській державі всі селяни вже знаходилися в економічній залежності і виконували на користь феодалів повинності давали дань, платили оброк і навіть виконували панщину. Але спочатку основною формою повинностей була дань. Вона стягувалася продуктами неземлеробського характеру (хутром, медом, рибою, грибами і т.д.). Це було повязано з тим, що рівень продуктивності праці в селянському господарстві був ще низьким. Селяни не проводили в достатній кількості надлишків продуктів, які феодал міг забирати. При феодалізмі крім принципу немає землі без пана діяв інший принцип користуватися селянином так, щоб його вистачило на завтра, тобто д