Соціальний психолог як учасник соціальних змін
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
внювати моделі один з одним неправомірно.
5. Моделі повинні оцінюватися з погляду їхніх власних посилок, як якби інші моделі не існували.
6. Практикам необхідно вибирати з наявних моделей ту, котра щонайкраще відповідає актуальним практичним цілям.
7. Оцінка моделі щодо мети визначається знанням про можливі наслідки застосування моделі, тому апріорна пропаганда тієї або іншої моделі може створювати помилкове уявлення про її цінність.
8. Оцінки двох моделей щодо однієї й тієї ж мети не порівнянний, тому єдиний критерій порівняння - це субєктивне ціннісне судження про те, яке з відповідних двох практичних дій варто вважати успішним.
9. Кожний практик, ідучи від практичного рішення, може побудувати свою власну модель і тому стати теоретиком.
10. Практики не завжди вибирають модель за критерієм ефективності, оскільки вона може бути також засобом раціоналізації у фрейдівськом змісті, засобом демонстрації своєї прихильності груповим нормам і т.п.
У цитовані вище положеннях наочно виражена широко розповсюджена в прикладній соціальній психології тенденція до еклектичного застосування самих різнорідних теоретичних моделей. Ця тенденція зводиться тут в основний принцип з єдиною вимогою - усвідомлювати це, з огляду на довільність вибору моделі, що ґрунтується на такому субєктивно-ціннісному критерії, як успішність практичної дії.
Робота Г. Брейкуелл - типовий приклад сполучення традиційного прагматичного підходу з характерним для альтернативної парадигми увагою до цінностей як регуляторам наукового дослідження.
2 Відношення теоретичної й прикладної науки
У традиційній соціальній психології теоретичні й прикладні дослідження представляють дві відносно автономні частини цієї науки. Уперше положення про цьому згубному розколі було сформульовано американським соціальним психологом Р. Хельмрайхом. Відзначений розрив став предметом різкої критики. Учасники дискусії про соціальний правдивості соціальної психології пропонували як головний спосіб його ліквідації стимуляцію інтересу академічної науки до реальних соціальних проблем. Очевидно, представники теоретичної соціальної психології відгукнулися на цю пропозицію. У всякому разі, кількість досліджень, що йменуються прикладними, зросло й становить нині більше половини всіх публікацій у соціально-психологічних журналах.
Вся ця діяльність по підвищенню соціальної релевантності соціальної психології відбувається на загальному тлі, для якого характерний явний поворот (з різним ступенем глибини й щирості) психологічної науки до реальних проблем людського життя.
У цьому плані ілюстрацією може служити еволюція психології у ФРН у період 1960-1975 р. Вона виглядає в такий спосіб. Психологія у ФРН в 60-е роки через освоєння основних принципів неопозитивізму міцно закріпилася у своїй орієнтації на природниче-науковий підхід. Однак в 1968 р. зїзд, психологів ФРН констатував, що знання, добуті відповідно до прийнятої орієнтації, практично не застосовні, не володіють зовнішньої валідностью.
З початку 70-х років психологія у ФРН систематично звертається до проблеми практичного додатка знань академічної науки. Кожні два роки готується спеціальна доповідь про положення психології, у якому розглядаються проблеми підготовки кадрів, ступінь участі психологів у практичному житті й т.п. Однак, на думку авторів огляду, це скоріше зовнішня, вербальна (по їхньому вираженню), реакція на вимоги практиків, деяких учених і студентів. В основному розвиток академічної науки йде по колишньому, неопозитивістському шляху.
Таким чином, по суті розрив зберігся. Переважна більшість соціально-психологічних досліджень не знаходить відгуку в реальному житті. Термін прикладна уживається скоріше для демонстрації того, що вчений також стурбований проблемами, над якими бється суспільство. Більша частина досліджень поставляє дані, які застосовні лише потенційно. Хто їх буде застосовувати, у яких умовах, з якими шансами на успіх - всі ці питання звичайно опускаються, оскільки дослідників більше хвилюють звичайні академічні проблеми: внести вклад у науку, опублікуватися в престижному журналі й т.п. У таких журналах майже не публікуються результати робіт реальних практиків. Більше того, із класифікації Р. Хельмрайха ця численна група випала зовсім. У результаті зміст самого терміна прикладна виявляється не зовсім певним і повним.
Така загальна картина, що складається з робіт західноєвропейських авторів двотомної колективної праці Перед особою соціальних проблем. Вона піддається гострій і конструктивній критиці. Розглянемо як приклад статтю англійського соціального психолога Дж. Поттера ...Немає нічого практичніше гарної теорії: Проблемне застосування соціальної психології. Основною причиною сформованого положення Дж. Поттер уважає так звану ідеологію застосування, що лежить в основі традиційного підходу. Ідеологія застосування тримається на постулаті про те, що наука соціально корисна, що завдяки їй створені багато речей, що поліпшують життя людини. У цьому постулаті закладені ще дві посилки; 1) про тісний звязок між чистою наукою й технологією матеріалізації отриманих нею абстрактних даних; 2) про континуум академічне - прикладне дослідження, у якому від першого полюса до другого плавно тече добуте теоретиками знання.
Це уявлення не має нічого загального з реальністю, уважає Дж. Поттер.