Сiмейний кодекс УкраСЧни
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?собливим елементом соцiальноСЧ структури, оскiльки виступаСФ ланкою, що повязуСФ бiологiчне i соцiальне, iндивiдуальне i суспiльне життя людей, слугуСФ для них першим джерелом соцiальних iдеалiв i критерiСЧв поведiнки
Деякi вченi-юристи розглядають сiмю як цiлiсне соцiальне утворення, що характеризуСФться внутрiшньою СФднiстю i щепленням частин у СФдине цiле]; первинний и багатогранний осередок нашого суспiльства активну соцiальну групу, побудовану на шлюбi чи на родинних вiдносинах тощо. Виходячи з цього, сiмя з позицiСЧ науки соцiологiСЧ розглядаСФться як мала соцiальна група людей, що поСФднанi шлюбом, вiдноси-на виховання, спiльним побутом, взаСФмною моральною вiдповiдальнiстю та пiдтримкою.
З первiсного стану виникли двi форми групового шлюбу:
1. Кровноспорiднена сiмя.
2. Сiмя пуналуа -- екзогамна.
Кровноспорiднена сiмя -- перший ступiнь розвитку сiмСЧ. В цiй формi групового шлюбу спорiднена група (орда, селище) подiлялася на рiзнi шари поколiнь. Шлюбнi звязки будуються лише в межах одного поколiння, а мiж членами рiзних поколiнь шлюбнi стосунки були забороненi. Отже, всi брати i сестри, рiднi й бокового спорiднення -- без обмеження живуть разом. Шлюбнi звязки тут будуються мiж братами i сестрами. Прикладом краСЧни в якiй був обичай заключати такi шлюби, СФ Афiни. Шлюб мiж близькими родичами для цiСФСЧ краСЧни було звичайним явищем. РЖсторик Непот розповiдаСФ, наприклад, про афiнського полiтичного дiяча, який був одружений на своСЧй СФдинокровнiй сестрi. Укладаючи цей шлюб, вiн скорiше пiдкорявся обряду нiж коханню. Та СФдиною умовою таких шлюбiв було тим, що у афiнян дозволялося брати за дружину сестер вiд одного i того ж батька, та вiд рiзних матерiй.
Згодом, коли було заборонено шлюбнi звязки мiж членами одного родового шару, виникла родина пуналуа.
Пуналуа -- це вже другий ступiнь розвитку сiмСЧ, коли не можуть бути в подружньому звязку не тiльки батьки та дiти, але й брати i сестри.
На мовi мешканцiв Гавайських островiв пуналуа означаСФ подружнiй товариш -- так називають чоловiкiв, що мають спiльних жiнок, i жiнок, що мають спiльних чоловiкiв. Коло шлюбних звязкiв ще бiльш обмежуСФться. При цiй формi сiмСЧ все ще невiдомо, хто СФ батьком дитини, але вiдомо, хто СЧСЧ мати. Якщо вона i називаСФ всiх дiтей спiльноСЧ сiмСЧ своСЧми i у вiдношеннi до них виконуСФ материнськi обовязки, то вона все ж вiдрiзняСФ своСЧх рiдних дiтей вiд iнших. Звiдси ясно, що раз iснуСФ груповий шлюб, то походження може бути встановлено лише з материнськоСЧ сторони, а тому визнаСФться тiльки жiноча лiнiя.
НiякоСЧ участi в господарствi жiнки чоловiки не приймали, у звязку з тим, що вони працювали в другому родi i нiяких стосункiв до майна жiнки не мали. Вони -- члени iншого роду. Якщо вмирала жiнка, то майно залишалося СЧСЧ дiтям, сестрам, батькам -- всi вони складали те, що називаСФться родом. Така сiмя називалася безбатькiвською.
Чоловiки приходили в цей рiд для шлюбного спiвжиття i не були родичами. Шлюби всерединi роду заборонялися. РЖснувало материнське право, звичайно в умовному, а не справжньому розумiннi цього слова, бо тодi права, як такого не було. А був рiд, як первiсна ячейка родового устрою, як частина племенi.
РЖснування такоСЧ форми шлюбу не випадкове явище, воно маСФ пiд собою матерiальний ТСрунт. Цим ТСрунтом було тодi колективне домашнСФ господарство i жiнка в ньому займала провiдне мiiе. Навколо сiмСЧ створювалося мiцне домашнСФ господарство, в якому чоловiки займалися полюванням, а весь тягар домашнього господарства несли на собi жiнки, отже вони займали в сiмСЧ почесне i провiдне становище. Епоха матрiархату iснувала десятки тисячолiть.
У мiру розвитку племiнного життя дедалi ширшали поняття спорiдненостi. Отже, ширшало i коло осiб, мiж якими подружнi стосунки були забороненi, i важче було знайти собi жiнку, з якою можна було одружитися. Через це чоловiковi доводилося жити з однiСФю жiнкою.
Минали роки, а разом з ними змiнювались поняття та ознаки всiх галузей права, вже iснуючоСЧ на той час держави. Згодом зявилися першi декрети про шлюб та сiмю в УкраСЧнi.
Декрет Раднаркому УкраСЧни Про громадянський шлюб i про ведення книг запису актiв громадянського стану вiд 20 лютого 1919 року скасував церковний шлюб, який до революцiСЧ був головною формою шлюбу, i проголосив, що в УРСР визнаватимуться в майбутньому обовязковими шлюби, що зареСФстрованi в органах РАЦСу, що до речi залишилося i до наших часiв, адже Новий Сiмейний Кодекс УкраСЧни, як i Кодекс про Шлюб та Сiмю УкраСЧни, не визнаСФ шлюб, не зареСФстрований в органах РАЦСу, а також церковний шлюб.
Стосовно шлюбу, не зареСФстрованого в органах РАЦСу, то новий Сiмейний Кодекс УкраСЧни визнаСФ, що майно, набуте особами, що не перебували у зареСФстрованому шлюбi, але спiльно проживали громадським шлюбом бiльше пяти рокiв вважаСФться сумiсним, якщо iнше не встановлено письмовим договором мiж ними (ст. 74 Сiмейного Кодексу УкраСЧни).
Церковнi ж шлюби були проголошенi декретом особистою справою тих, хто вступаСФ в шлюб i могли укладатися лише пiсля державноСЧ реСФстрацiСЧ шлюбу в органах РАЦСу.
Введення громадянського шлюбу i скасування церковноСЧ форми шлюбу проводилося в повнiй вiдповiдностi з принципом вiдокремлення церкви вiд держави, встановленого в УкраСЧнi 22 сiчня 1919 року.
Декретом вiд 20 лютого 1919 р. були встановленi основнi умови вступу в шлюб. Перш за все, це принцип свободи i добровiльностi шлюбу, перелiк пiдстав до вступу в шлюб, зняття рел