Система освіти Китаю
Информация - Педагогика
Другие материалы по предмету Педагогика
воної Армії по підготовці політробітників, Центральне сільськогосподарське училище, театральне училище ім. А.М.Горького, центральне педагогічне училище ім. Леніна і Комуністичний університет по підготовці кадрів революційних робітників.
По всіх селах створювались народні школи, які називались марксиськими або ленінськими. До них входили діти віком від 6 7 до 15-16 років, які вивчали Ленінську книгу для читання.
Великий вклад в розвиток просвіти вніс Цюй Цю-бо, який був наркомом просвіти центрального радянського району, ректором Радянського університету, і керував культурно освітньою роботою. Під його керівництвом створювались денні і вечірні школи.
Після 1927 року в Китаї розгорнулась “культурна революція”. З самого початку якої всі заняття в навчальних закладах були зупинені. Китайці під керівництвом Мао-Цзе-дуно заявили про проведення корінної освіти. Маоісти хотіли витіснити уявлення про марксизм-ленінізм і виховувати підростаюче покоління в дусі фанатичної відданості “ідея Мао-Цзе-дуна”. Сам діяч не ставить перед культурою і освітою питання формування духовного обличчя членів комуністичного суспільства. А головну задачу він бачить в адаптації до сучасного низького культурного і освітнього рівня китайського селянства основної маси населення країни. Іншими словами, інтелігенція не повинна “нести знання” масу, а, навпаки, повинна опускатися до його рівня.
Маоісти доводять до абсорду ідею розвитку освіти науково-технічної революції і соціального процесу. Вони зацікавлення в низькій освіченості народу і прагнуть культурному розвитку людей, так як освічених людей не можна використовувати.
13 липня 1966 року була видана реформа ЦК КПК і державним зїздом КНР про систему освіти. Вона стала здійснюватись лише з осені 1968 року.З 1970 року почались відкриватись вищі навчальні заклади, хоча постійних занять не проводилось. Два роки було втрачено на виявлення політичного обличчя абітурієнтів та викладачів.
Реформа навчання передбачає значне зменшення терміну освіти на всіх ступенях навчання. В країні вводиться нова шкільна система. Замість 12-річної-9-річна загальноосвітня школа для дітей і підлітків віком від 7 до 15 років. Навчання у вузах скорочується від 4-5 до 2-3 років.
Реформа передбачає значне скорочення обєму навчального матеріалу. В першу чергу скорочується обєм теоретичних дисциплін. Воєнна підготовка є невідємною частиною навчального процесу на всіх ступенях навчання. Значний термін відводиться для занять ручної праці і занять самообслуговування. Канікули учнів і студентів призначається для роботи в сільському господарстві і фізичного розвитку.
Примусова система навчання маоістів спонукає для консервації низького освіченого рівня в країні, понижує і без того низьку якість навчання. В країні з тисятирічними культурними традиціями 55% дорослого населення залишається неграмотним. Рівень освіти в сучасному Китаї став набагато нижчим ніж перед “культурною революцією”.
1.2 Реформи освіти ХХ століття
Після 1949 років розвиток в Китаї проходив по важкому шляху.50 рр. були його швидкого розвитку як в кількісному так і в якісному відношеннях. Однак дуже скоро освіта стала обєктом багаточисельних нападів зі сторони політичних кампаній, а в період культурної революції 1966-1976 рр. практично занепалою системою навчання в сучасному її розумінні.
Ціле покоління дітей і молоді практично було позбавлене можливості вчитися. В результаті збільшилась дистанція між рівнем навчання в Китаї і в інших країнах.
На початку 80 рр. перед КНР поставлені важливі питання зі скороченням соціально-економічного розвитку. Плани пятирічки (1986-1990рр.) неможливо виконати без підвищеного рівня розвитку освіти і підготовки кадрів робітників в різних областях.
27 травня 1985 р. ЦК КПК прийняв постанову про реформу системи народної освіти, яку опублікував в газеті “Женьміньжібао”, - необхідно забезпечити значний розвиток освіти на базі міцної економіки.
В ході реформи пропонується і удосконалити зміст навчання і методи, забезпечити розвиток педагогічної науки. Одночасно відмічається, що ріст витрат на освіту повинен відповідати рівню розвитку економіки.
Підкреслюється введення обовязкового девятирічного навчання з початковим навчанням. Обовязкове навчання необхідне для розвитку сучасного виробництва і суспільного життя.
Китай - велика країна, з його окремими районами, які значно відрізняються за ступенями економічного і культурного розвитку. Тому відмічається про обовязкове навчання з врахування конкретних умов того чи іншого району.
Виходячи з рівня розвитку Китай можна поділити на три групи.
Перша група з високим рівнем розвитку, друга села, третя відсталі райони де проживає четверть населення країни.
Умовою успішного розвитку безумовно є підготовка вчителів, яким потрібно надати соціальний статус і добрі умови життя, підвищення кваліфікації, заборонити перевід на другу роботу.
Другий важливий напрямок реформи навчання структура середнього навчання і розвиток професійно-технічної освіти молоді. Ця задача в основному покладається на місцеві органи влади. Вони повинні відкривати професійно-технічні школи підготовляти кадри для себе і для інших організацій, а також прийняти на навчання осіб вносити за це плату.
Велику увагу в реформі приділяють досконалості роботи вищих навчальних закладів: перестройці планів прийому в вузи, зміні системи розпреділення випускників.
?/p>