Система міжнародного приватного права
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
?дписано Угоду між Урядом України і Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності.
Питання власності врегульоване у консульських конвенціях. відповідно до Конвенції ООН з морського права визнається повний імунітет у відкритому морі суден, які перебувають лише на некомерційній державній службі. Проблеми, повязані з власністю, вирішуються й іншими договорами.
За законодавством України право власності це врегульоване законом суспільні відносини щодо володіння, користування й розпорядження майном (ст. 2 Закону ”Про власність”, ст. 86 Цивільного кодексу). Здійснювати відносини щодо володіння, користування та розпорядження власністю, незалежно від її форм, можуть не тільки народ України, громадяни, юридичні особи України та держава Україна, а й інші держави, їхні юридичні особи, СП, міжнародні організації, громадяни іноземних держав та особи без громадянства.
Своєю чергою, громадяни, юридичні особи України мають право володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що належить їх та знаходиться за кордоном у повному обсязі та відповідно до вимог місцевого законодавства.
Визначальним у формуванні колізійних норм стосовно права власності майже в усіх державах є поділ майна (речей) на рухоме та нерухоме. Стосовно нерухомого майна законодавство, судова практика, доктрина багатьох держав свідчить, що право власності регулюються законом місцезнаходження речі. Питання колізійного регулювання правового статусу рухомого майна (права вимоги, цінних паперів, транспортних засобів тощо) є дещо складнішим. У таких випадках часто застосовують привязку зо закону місцезнаходженні речі. Окрім зазначеної колізійної привязки, можуть застосовуватися й інші, наприклад, особистий закон власника.
У законодавстві багатьох держав (РФ, Швейцарія та ін.) колізійне регулювання права власності повязане х інститутом набувальної давності, зміст якого полягає в тому, що фізична чи юридична особа, яка хоч і не є власником майна, але добросовісно, відкрито, неперервно і для себе здійснює володіння цим майном, наче власним, упродовж тривалого строку, набуває права власності на це майно.
Низка спеціальних колізійних привязок застосовується до особливих випадків, наприклад, щодо речей, які передаються за зовнішньоторговельними угодами; тих, що знаходяться в дорозі. Так, Гаазькою конвенцією про право, застосовуване до переходу права власності в міжнародній торгівлі товарами 19568 р. вирішуються питання, повязані з переходом права власності не на підставі принципу lex rei sitae, а з огляду на зобовязальний статут, себто право, застосовуване до зовнішньоторговельної угоди сторін.
3.2 Зобовязання із заподіяння шкоди
Деліктним зобовязанням у міжнародному приватному праві є правовідношення з ”іноземним елементом”, зміст якого полягає у праві чи обовязку потерпілої особи вимагати в межах та способами, вказаними у нормах джерел права, відновлення чи компенсації порушених прав особою, що протиправними діяннями заподіяла шкоду потерпілому (делінквентом). Аналіз джерел права правових систем свідчить про те, що умовами виникнення зобовязань з делікту є:
1) заподіяння шкоди особі чи майну;
2) протиправність діяння;
3) причинний звязок між протиправною поведінкою делінквента та заподіяною шкодою;
4) вина делінквента.
Іноді відповідальність за делікт може настати за меншої кількості умов.
Для відшкодування шкоди в більшості правових систем застосовують: відновлення попереднього стану пошкодженої речі; заміну речі аналогічною; грошову компенсацією; вчинення інших дій, що свідчили б про компенсацію шкоди, яку неможливо оцінити в грошах, скажімо, публікацією спростування інформації. У більшості держав шкода підлягає відшкодуванню повністю. Визначення розміру збитків часто є досить складним процесом.
У ”сімї загального права” крім поняття ”майнова шкода” відоме ще таке, як ”номінальна шкода”, яке використовується судом у випадках, коли позивач не зазнав реальних збитків. За наявності обставин, що особливо обтяжують вину відповідача, суд може присудити з нього винагороду ”у вигляді покарання” чи ”для прикладу”. У державах ”сімї загального права” суди уникають розглядати питання про відшкодування моральної шкоди, оскільки це повязано з використанням достатньо складних методик розрахунків розміру відшкодування.
У системі мусульманського права відшкодовується шкода, заподіяна майну та особі, прямі збитки ц упущена вигода. Для зобовязань, що виникають із деліктів, цій системі права відомою є майбутня шкода. За національною правовою системою Японії шкода також поділяється на майнову та матеріальну. Відшкодовується пряма шкода й упущена вигода.
Наступною умовою виникнення зобовязань з делікту є протиправність діяння. Чимало правових систем як вид протиправності діяння виокремлюють зловживання правом, відповідно до якого обовязок відшкодувати шкоду виникає у випадку, якщо субєктивне право здійснюється саме з метою заподіяння шкоди.
Причинний звязок як умову виникнення деліктного зобовязання визнають усі національні правові системи.
Вина у більшості правових систем вважається субєктивною умовою деліктного зобовязання й виражає психічне ставлення особи до своєї протиправної поведінки та її результатів.
3.3 Регулювання шлюбно-сімейних відносин в міжнародному приватному праві
Для міжнародного приватного права значення мають шлюби, з