Система вищої освіти Болгарії
Информация - Педагогика
Другие материалы по предмету Педагогика
? і факультативним предметам. Вищі школи дають студентам можливість вибрати предмет для вивчення з навчальної програми, схваленої Міністерством.
Вищі школи Болгарії мають право самі визначати завантаженість навчальної роботи з днів і тижнів, відповідно до навчального плану по кожному предмету.
7. СФЕРИ ВИВЧЕННЯ, СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ
У першій половині 1990 років намітився помітний ріст кількості дисциплін у різних сферах навчання, кількість яких збільшилася практично в 4 рази. У результаті раптового розширення цього сектора виникли деякі задачі, звязані зі збереженням якості навчання і збереження академічних стандартів. Тому держава вирішила взяти ініціативу у свої руки і розробила Акт про вищу освіту зі списком спеціальностей, що мають обовязковий характер. Це не дозволяло викладачам навчати предметам, невключеним у цей список, не зважаючи на те, що в цих областях знань були досягнуті визначні успіхи, і на необхідність нових дослідницьких проектів у сфері вищої освіти. Ці заходи, з одного боку, привели до того, що загальна кількість дисциплін знизилася з 560 до 200. А з іншого боку, цей процес заважав природному розвитку сфер вивчення в секторі вищої освіти, дуже багато часу і зусиль було потрібно для того, щоб увести нову дисципліну і легалізувати її. Таким чином, в останніх змінах до Акту питання про введення списку предметів ретельно розглядається. Найбільш популярними сферами вивчення в програмах на одержання ступенів бакалавра і магістра є ті, котрі звязані з керуванням комерційними організаціями, адмініструванням і технічними науками.
Список професійних напрямків і областей вивчення в секторі вищої освіти (схвалений директивою №125/2002 Ради міністрів; опублікований у Державному бюлетені, №64/2липня2002року, декрет №10827/2003 Верховного адміністративного суду - у Державному бюлетені №106/5грудня,2003р.):
1. Педагогічні науки:
1.1. Теорія освіти і управління нею;
1.2. Педагогіка;
1.3. Педагогіка і викладання;
2. Гуманітарні науки:
2.1. Філологія;
2.2. Історія й археологія;
2.3. Філософія;
2.4. Релігієзнавство і теологія;
3. Суспільні науки і сфери вивчення в області бізнесу і комунікацій:
3.1. Соціологія, антропологія і культура;
3.2. Психологія;
3.3. Політологія;
3.4. Соціальне страхування;
3.5. Звязок з громадськістю й інформаційні технології;
3.6. Право;
3.7. Адміністрування і менеджмент;
3.8. Економіка;
3.9. Туризм;
4. Природничі науки, математика й інформатика:
4.1. Фізичні науки;
4.2. Хімічні науки;
4.3. Біологічні науки;
4.4. Науки про землю;
4.5. Математика;
4.6. Інформатика і компютерні науки;
5. Технічні науки:
5.1. Машинобудування;
5.2. Електротехніка, електроніка й автоматика;
5.3. Комунікації й обчислювальна техніка;
5.4. Енергетична інженерія;
5.5. Транспорт, навігація й авіація;
5.6. Матеріали і науки про матеріали;
5.7. Архітектура, конструювання і геодезія;
5.8. Дослідження і видобуток мінеральних ресурсів;
5.9. Металургія;
5.10. Хімічні технології;
5.11. Біотехнології;
5.12. Харчові технології;
5.13. Загальне машинобудування;
6. Сільське господарство і ветеринарія:
6.1. Вирощування культур;
6.2. Охорона рослин;
6.3. Сільське господарство;
6.4. Ветеринарія;
6.5. Лісове господарство;
7. Охорона здоровя і спорт:
7.1. Медицина;
7.2. Стоматологія;
7.3. Фармакологія;
7.4. Охорона здоровя;
7.5. Спорт;
8. Мистецтво:
8.1.Теоріямистецтва;
8.2. Образотворче мистецтво;
8.3. Музичне і танцювальне мистецтво;
8.4. Мистецтво театру і кінематографа;
9. Захист і безпека:
9.1. Національна безпека;
9.2. Військова справа.
8. ЗВЯЗОК НАУКИ І ВИЩОЇ ОСВІТИ
До 1989 року наука і вища освіта були розділені між собою як інстутиційно, так і методологічно. Діяльність по наукових дослідження концентрувалася і здійснювалася головним чином підрозділами Болгарської академії наук. Після 1989 року політика держави кардинально змінилася, і ВНЗ було дозволено проводити наукові дослідження і здійснювати викладацьку діяльність одночасно. Законодавство захищає авторські права і дає ВНЗ можливість реєструвати патенти, а також інші технологічні досягнення.
Державний бюджет є основним джерелом фінансування науки. Щорічно виділяються засоби це визначений відсоток від ВВП, відповідно до законодавства. На етапі переходу до ринкової економіки, витрати на фінансування науки різко знизилися з 2.0% ВВП у 1989р. до 0.28% у 1995р. По закінченні цього періоду намітився незначний ріст, що досяг оцінки 0.8% у 2001р. Незважаючи на фінансову кризу ВНЗ зуміли продовжити проведення наукових досліджень. Це сталося тому, що наукові дослідження могли фінансуватись не тільки державою, але й іншими джерелами, такими, наприклад, як різні наукові фонди і міжнародні програми.
На початку 1990-х років були створені два національних фонди для фінансової підтримки проведення наукових досліджень. Це Фонд наукових досліджень, що виділяє гранти на важливі наукові проекти, і Фонд структурної і технологічної політики, що фінансує проекти, звязані з прикладними науками.
Другого жовтня 2003 року Національною асамблеєю був прийнятий закон про Збільшення науково-дослідних робіт, у якому були описані принципи проведення державної політики в даному секторі. Законом були створені умови для поліпшення методів фінансування наукових досліджень, приділяючи особливу увагу ефективності і відкритос?/p>