Світоглядні уявлення та вірування давніх жителів України
Информация - История
Другие материалы по предмету История
µму проявилася у знахідках Камяної Могили. Крім великої кількості зображень тут були виявлені пісковикові плитки від 9см. до 47см. завдовжки чуринги (хоча в даному питанні думки дослідників різняться: наприклад В.М. Даниленко називає ці плитки прообразом чуринг, а М.О. Чмихов вважає їх не прообразом, а самими чурингами і пропонує відносити їх до протонеоліту). Тотемічні символи використовувалися під час обрядів по різному: одні з них тримали в руках, інші клали на землю, ще інші встромляли в землю спеціально загостреним кінцем. Чуринга вважалася зосередженням зародків людей, тварин, рослин, каміння, явищ природи. Оживити ці зародки можна було за допомогою певних обрядів. Чуринга уособлювала тіло тотема і водночас все або якусь частину тіла її власника. Виконуючи обряд із чурингою, абориген залучався до героїчних діянь тотема, ототожнюючись із ним і переймаючи його могутність. Тобто чуринга сприймалася як найвищий символ єднання людини, суспільства та природи, минулого і сучасності. Дуже поширеною серед первісних людей була віра у магію. Магія (чаклунство) це обряди, покликані надприродним шляхом впливати на світ (явища і обєкти природи, людей, духів). В основі магії лежить віра у взаємоповязаність істот, предметів і стихій Всесвіту й переконання у здатності людини (чаклуна, мага) включати людські дії у природні процеси (натуралізація) і таким чином впливати на них.
Важливим елементом первісних вірувань є антропоморфізм (від грец. anthropos людина і morphe форма, вид), уподібнення людині, перенесення людських властивостей на предмети і явища неживої природи, небесні тіла, тварини й рослини. В палеолітичному суспільстві значна роль належала жінці. Жіночі статуетки одні вчені повязують з культом прародительки, інші з мисливською магією. Напевно, культ прародительки був тісно повязаний з усіма сферами діяльності тогочасних людей.
Як бачимо, світ вірувань найдавнішої людини був пронизаний вірою у вищу силу, яка (за посередництвом обрядів і різних культових предметів) ставила перед усім морально етичні обмеження і стежила (за допомогою духів) за їх дотриманням.
2. Еволюція світогляду та вірувань. Мезоліт, неоліт, епоха міді та бронзи
Доба палеоліту це час активного формування та розвитку первісної людини, але в цей час людина ще не перетворювала довкілля, а пристосовувалася до нього, адже все, що вона мала вона отримувала саме з нього, не маючи альтернативних джерел. Але у добу мезоліту, особливо на пізньому етапі проявляються деякі зміни. Для пізньомезолітичних часів на території України, як і Східної Європи в цілому, характерне поширення рибальства та певна переорієнтація на використання ресурсів водоймищ, що було повязане зі значним зменшенням кількості промислових тварин. Це сприяло розвитку осілості на узбережжях морів і великих річок, швидкому збільшенню кількості й густоти населення. Логічно припустити, що такі зрушення забезпечили якісне збільшення харчової бази людства, вирішальним чином вплинули на подальшу еволюцію його духовної культури. Судячи з поховального обряду, люди вірили в загробне життя, поклонялися небесним світилам, передусім сонцю. Померлих почали ховати на могильниках, за межами стоянок.
Нове в духовній культурі доби неоліту повязане насамперед з новою соціально-економічною ситуацією. Як засвідчують матеріали міфології та етнографії значний комплекс уявлень був викликаний до життя керамічним виробництвом. Форма й орнамент посуду різних культур відбили зоо- та антропоморфні персонажі, рослинні та космічні символи. Важливої символіки, в тому числі і космічної набули й інші нові галузі господарства (прядіння, ткацтво, тваринництво, землеробство), а також повязані із ними предмети. Із неоліту до наших днів збереглася розвинута міфологія (яскравим її прикладом є міфи про священний шлюб). Ідея цього шлюбу збереглася у різних проявах до наших днів у фольклорі, зокрема словянському.
Отже, панування в неолітичну епоху ідей, повязаних із моделями космосу, священним шлюбом, культом загальної родючості доводить, що культ чуринги на цей час став далеким пережитком і світосприйняття людини значно еволюціонувало.
Духовна культура мідного віку є, з одного боку, своєрідним варіантом культури пізнього неоліту, а з іншого якісно новим етапом. Як і в попередній час в культурах мідного віку були поширені уявлення, повязані з культом родючості, але внаслідок остаточної перемоги відтворюючого господарювання у мідному віці запанувала ідея відтворювання, основне місце в якій належало вже праці людини на шляху створення нової якості продукту (свідченням цього є домішки зерна в глиняному тісті, з якого виліплені статуетки. В цей час має місце зростання ролі чоловіка у основних галузях господарства а також у військових справах, тобто утверджуються патріархальні відносини; істотно ускладнюється символіка, можливо, виникає письмо; озвичаюється солярно-космологічна символіка, втому числі і астральна, що свідчить про піднесення культу вогню у звязку з обробкою металу.
Населення епохи бронзи в значній мірі зберегло духовні традиції попередніх часів. Ще більшого поширення набула астральна, зокрема зодіакальна символіка. Зокрема одним із проявів нового в духовній культурі стало зміцнення позицій уявлень про незалежну від тіла душу. На цьому грунтувався справжній поховальний обряд. Але можна припустити, що навіть у мідному віці розвинутий поховальний обряд, повязаний із культом предків і вірою у відхід душ померлих на небо, ще н?/p>