Самооцінка і рівень домагань в сучасній психології
Контрольная работа - Психология
Другие контрольные работы по предмету Психология
1. Самооцінка і рівень домагань в сучасній психології
Одним з важливих чинників, що впливають на процес цілеспрямованого отримання знань учнів, є вплив самооцінки і рівня домагань на процес навчання. Самооцінка відноситься до ядра особи і істотно впливає на поведінку індивіда. Вона тісно повязана з рівнем домагань людини ступенем трудності цілей, які він ставить перед собою.
САМООЦІНКА оцінка особою самою себе, своїх можливостей, якостей і місця серед інших людей. Відносячись до ядра особи, самооцінка є важливим регулювальником її поведінки. Від самооцінки залежать взаємини людини з тими, що оточують, його критичність, вимогливість до себе, відношення до успіхів і невдач. Тим самим самооцінка впливає на ефективність діяльності людини і подальший розвиток його особи.
Самооцінка виконує функції регулювальника і захисної, впливаючи на поведінку, діяльність і розвиток особи, її взаємини з іншими людьми. Захисна функція самооцінки, забезпечуючи відносну стабільність і автономність особи, хоча може вести до спотворення досвіду. Самооцінка характеризується по наступних параметрах:
1)рівень ( висока, середня, низька);
2)співвідношення з реальною успішністю ( адекватна і неадекватна, або завищена і занижена);
3) особливості будови (конфліктна і безконфліктна).
Стійка і разом з тим достатньо гнучка самооцінка (яка може мінятися під впливом нової інформації, набуття досвіду, оцінок тих, що оточують і ін.) є оптимальною як для розвитку, так і для продуктивності діяльності.
Самооцінка тісно повязана з РІВНЕМ ДОМАГАНЬ особи, тобто прагненням до досягнення цілей того ступеня складності, на яку людина вважає себе за здатного. У основі рівня домагання особи лежить така оцінка своїх здібностей, збереження якої стало для людини потребою.
Розбіжність між домаганнями і реальними можливостями людини веде до того, що він починає неправильно себе оцінювати, унаслідок чого його поведінка стає неадекватною (виникають емоційні зриви, підвищена тривожність, агресивність і ін.).
Люди з реалістичним рівнем домагань відрізняються упевненістю в своїх силах, наполегливістю в досягненні мети, більшою продуктивністю, критичністю в оцінці досягнутого.
1.1 Самооцінка і рівень домагань як предмет психологічних досліджень у вітчизняній психології
До проблеми самооцінки і рівня домагань зверталися багато вітчизняних психологів. Самооцінка цінність, значущість якої індивід наділяє себе в цілому і окремі сторони своєї особи, діяльності, поведінки. Самооцінка виступає як відносна стійка структурна освіта, компонент самопізнання і як процес самооценивания. Основу самооцінки складає система особових сенсів індивіда, прийнята ним система цінностей. Самооцінка формується при активній участі самої особи і відображає своєрідність її внутрішнього світу. У А.В.Петровського рівень домагань перекликається з Я-ідеальним. Учений вважає, що ".самооценка є результат. свого роду проекція реального "Я" на "Я" ідеальне.
Н.А.Менчинськая підкреслювала, що в учбовій діяльності кожного школяра самооцінка грає велику роль. Як один з ".важных особових параметрів розумової діяльності, вона виконує функцію саморегуляції поведінки, за допомогою її визначається бажаність (або небажаність) якого-небудь вчинку. Самооцінка великою мірою впливає на ступінь успішності здійснюваної діяльності". Дослідження, А.І.Ліпкиной, що проводилися, під керівництвом Н.А.Менчинськой, показали, що неадекватна самооцінка (як завищена, так і занижена) негативно позначається на процесі, а також і на результаті учбової діяльності. Можливе підвищення самооцінки школяра, коли вона була занижена в результаті тривалих учбових невдач шляхом цілеспрямованої зміни за допомогою педагога "соціальної позиції" учня в колективі класу.
Формування самооцінки впродовж раннього і дошкільного дитинства, відзначала Л.І.Божовіч, відбувається під впливом значущих дорослих, особливо батьків. Реакції дорослих є найважливішим регулювальником поведінки дитяти. У молодшого ж школяра саме вчитель стає авторитетнішим і впливовішим за батьків. До кінця молодшого шкільного віку діти більше зважають на думку і оцінку однолітків. А ".на протязі середнього шкільного віку складається вже відносно стійка самооцінка і рівень домагань". Це породжує потребу бути не лише на рівні вимог інших людей, але і на рівні власних вимог і власної самооцінки.
М.І.Лісина писала, що "афектну частку образу, абстраговану від знання, ми називаємо самооцінкою дитяти. А когнітивну частку вважаємо за краще іменувати уявленням дитяти про себе, щоб підкреслити її звязок за походженням і за природою з пізнавальними процесами індивіда" . Також дотримувалася думки, що загальну самооцінку потрібно характеризувати не кількісно (наскільки вона висока), а якісно який її склад і забарвлення (позитивна негативна, повна неповна і т. д.). Конкретна самооцінка виражає відношення дитяти до успіху своєї окремої, приватної дії.
Самооцінка і заснований на ній рівень домагань стають звичними для індивіда і виникає потреба зберігати цю рівновагу. Неможливість задовольнити свої домагання завжди зіштовхують дитяти з неуспіхом, породжує конфлікт. Звідси і неадекватна реакція дитяти на свій неуспіх: він або відкидає сам факт неуспіху, або пояснює не його відповідними дійсності причинами. Неадекватна реакція стає захистом для дитяти, дозволяє йому в разі неуспіху (саме тому, що при