Geum.ru

Аудиторські ризики

Информация - Менеджмент

Другие материалы по предмету Менеджмент

?итор звертає увагу на такі питання (чинники контрольного середовища):

діяльність вищого органу управління субєктом (ради директорів, інших органів);

філософію, політику керівництва та стиль його роботи;

організаційну структуру управління субєктом;

методи наділення повноваженнями та відповідальністю;

систему контролю з боку керівництва, у тому числі службу внутрішнього контролю (внутрішнього аудиту), кадрову політику, а також розподіл обовязків.

Процедури контролю.

звіти, перевірка і затвердження проведених звірок (перевірок);

перевірка арифметичної точності записів;

здійснення контролю над прикладними програмами та середовищем компютерних інформаційних систем (контроль доступу до баз даних, контроль над змінами компютерних програм тощо);

ведення і перевірка аналітичного обліку (аналітичних рахунків та оборотних відомостей);

затвердження документів та здійснення контролю над ними;

зіставлення інформації, отриманої із внутрішніх та зовнішніх джерел;

зіставлення результатів інвентаризації обєктів обліку з бухгалтерськими записами;

обмеження прямого особистого доступу до активів і записів;

зіставлення фінансових результатів з витратами та їх аналіз (передбачених планом, кошторисом, фактично отриманих).

У процесі аудиту фінансової звітності аудитор приділяє увагу тільки тим політиці та процедурам обліку і внутрішнього контролю, які стосуються інформації, на основі якої підготовлено фінансову звітність.

Чинники, що впливають на характер, строки та обсяг аудиторських процедур за дослідженої системи обліку і внутрішнього контролю:

розмір і складність субєкта та його компютерної системи;

узгоджений масштаб (обсяг) перевірки;

прийнятий аудитором рівень суттєвості;

засоби та процедури внутрішнього контролю;

характер документування процедур внутрішнього контролю.

Аудитору необхідно мати уявлення про систему обліку, достатнє для визначення і розуміння:

основних операцій, які здійснює субєкт господарювання;

способу ініціювання таких операцій;

суттєвості операцій;

найважливіших операцій, які підтверджуються документально і відповідають показникам фінансової звітності;

процесу ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності від початку здійснення (ініціювання) важливих операцій та інших заходів до включення результатів таких операцій у фінансову звітність.

Ризик системи контролю оцінюється як високий, якщо:

система бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю субєкта неефективні;

оцінка ефективності функціонування цієї системи є доцільною.

Тести контролю їх необхідно проводити для підтвердження будь-якої оцінки ризику контролю, яка не є високою. Чим нижча оцінка ризику системи контролю, тим більше доказів необхідно одержати аудитору стосовно ефективності функціонування системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю.

 

2.3 Ризик не виявлення

 

Ризик невиявлення помилок (ризик невиявлення) - являє собою ризик того, що аудиторські процедури підтвердження не завжди можуть виявити помилки (перекручення), що існують у залишку по певному рахунку, певній категорії операцій. Ці помилки можуть бути суттєвими окремо самі по собі або у комплексі з перекрученнями (помилками) по інших залишках чи операціях.

Ризик невиявлення повязаний з обсягом і характером проведення аудиторських процедур по суті. Перші дві складові загального аудиторського ризику безпосередньо впливають на характер, обсяги і витрати часу на виконання необхідних аудиторських процедур. Як правило, аудитор регулює (доводить) величину загального ризику до прийнятної величини збільшенням аудиторських процедур. Разом із тим, як зазначено ризик невиявлення не можна уникнути, коли аудиторські докази мають переконливий, а не вичерпний (абсолютно точний) характер.

Ризик не виявлення зворотно повязаний з невідємним ризиком і ризиком контролю. Так, чим вищі два останніх, тим більше необхідно виконати аудиторських процедур, для того щоб знизити ризик не виявлення.

Однак, якими б низькими не були рівні невідємного ризику та ризику контролю, аудитору необхідно виконати процедури перевірки по суті відносно суттєвих (значущих) залишків та класів операцій.

У практичній діяльності аудитор може зіткнутися з ситуаціями, коли ризик не виявлення не може бути зниженим до прийнятного рівня. Подальші дії залежатимуть у таких випадках від різних конкретних обставин, що безпосередньо впливатимуть на вид підсумкових документів.

Важливим поняттям в аудиті є поняття суттєвості. У звязку з притаманними аудиту обмеженнями аудитор не в змозі і не повинен встановлювати достовірність фінансової звітності з абсолютною точністю. Крім того, сама система бухгалтерського обліку не передбачає абсолютної точності інформації, яка міститься в фінансовій звітності (у балансі, наприклад). Основні причини такого становища:

положення (стандарти) бухгалтерського обліку дозволяють використовувати різні методи відносно одних і тих самих обєктів обліку. Наприклад, можна використовувати різні методи нарахування амортизації необоротних активів, різні методи відображення в обліку використаних матеріальних ресурсів (запасів), різні методи розподілу непрямих витрат, створення резерву сумнівних боргів та ін.;

методики фінансового обліку різних країн по-різному передбачають вирішення пр?/p>