Роль та місце жінки у общині
Информация - История
Другие материалы по предмету История
¶итки ще довго мали місце в багатьох європейських та інших народів, зокрема й українського.
ПАТРІАРХТ (від грец. ????? - батько і ???? - початок, влада) останній період в історії первіснообщинного ладу. Заступив матріархат і передував класовому суспільству. Існування патріархату збіглося в часі з мідним віком, бронзовим віком та раннім періодом залізного віку. Перехід до патріархату відбувся в результаті значного розвитку продуктивних сил. Розвиток скотарства, плужного землеробства, рибальства, ремесел (особливо обробки металів) створили умови для економічного життя кількісно менших, ніж родова община, колективів, підніс значення праці чоловіка. Родовід по материнській лінії змінився батьківським, матрилокальне поселення (життя подружжя в родовій общині дружини) патрилокальним (дружина переселялася в родову общину чоловіка), материнський рід батьківським або патріархальним, основним економічним осередком якого стала патріархальна сімя. Сукупність патріархальних сімей або їх груп (патронімій) становила патріархальний рід, члени якого були звязані спільністю походження. Рід номінально вважався власником інтенсивно використовуваної землі, що розподілялася між сімями та патроніміями. За патріархату відбувся перехід від парного шлюбу до моногамії. Жінка значною мірою була витіснена з галузі основного виробництва й обмежена вузькими рамками домашнього господарства, позбавлена майнових та спадкових прав і опинилася в підневільному становищі. Відповідно змінилася і духовна культура первісного суспільства. Особливого розвитку набули загально-родові чоловічі культи, що зміцнювали звязок між членами роду в період розкладу інших родових звязків. Патріархат був часом поступового розкладу первіснообщинного ладу. За першим великим поділом праці виділенням скотарських племен стався 2-й поділ відокремлення ремесла від землеробства, зявився торговий обмін. Розвиток патріархату привів до виділення в складі патріархальної сімї малої сімї, виникла сусідська община.
2. Позиція Платона і Аристотеля щодо ролі і місця жінок у суспільстві
Як уже зазначалося, жінки втратили свою провідну роль при переході від матріархату до патріархату, однак деякий час продовжували брати досить активну участь у суспільних процесах. Разом із тим громадськість почала обговорювати питання щодо їх ролі і місця у функціонуванні суспільства та не знаходила однозначної відповіді.
Найбільш цікаво, на мою думку, була позиція Платона, який вважав, що з одного боку, жінки й чоловіки створені подібними і мають ту ж саму сутнісну природу; статева відмінність тут не важлива та не має великого соціального значення. З іншого боку, чоловіки духовніші за народженням; статева відмінність є результатом вищості або нижчості природи і визначає відмінні соціальні ролі.
Позицію Платона щодо меншовартості жінок підтримував Аристотель, який писав, що жінку можна зрозуміти як недорозвиненого чоловіка Він вважав, що жінка нездатна керувати, а тому повинна підкорятися. Серед інших рис жінки Аристотель виділяє пасивність, тілесну слабкість, схильність до виконання домашньої роботи, покірну хоробрість, поміркованість і скромність. Саме ці риси, на його думку, визначають підпорядкованість жінки чоловікові. Більш того вчений вважав, що в усьому людстві повинен діяти принцип: чоловік править, а жінка підкоряється. Цей принцип протягом тривалого періоду було покладено в основу існування суспільства, однак у перші віки нашої ери в Римській імперії у жінок виникає бажання відігравати самостійну роль у житті людства. Як наслідок, зростає кількість працюючих жінок, представниці жіночої статі прагнуть брати активну участь у суспільному і політичному житті.
3. Роль жінки у первісному суспільстві
У первісному суспільстві життя залежало від полювання, тому первісна людина вела кочовий спосіб життя. Коли дикі тварини змінювали пасовища, мисливці слідували за тваринами. Життя такої людини повністю було поглинуто полюванням. Основа такого племені складалася лише з чоловіків, лише іноді чоловік шукав жінку, не турбуючись про свій вибір. Поступово мисливець, який був вимушений піклуватися про своє існування, перетворився на пастуха, який зумів одомашнити диких тварин; замість того, щоб полювати на них, він став їх охороняти та випасати. Засуха періодично приносила голод племенам пастухів, які жили розведенням малого скота. Це змушувало шукати інші можливості харчування, збираючи корені та рослини. Посадженому в землю сімені необхідно приблизно 5-6 місяців, щоб вирости і дозріти. Це змушувало первісних жінок, що займалися землеробством, відмовлятися від кочування разом з чоловіками і очікувати врожай на тому ж місці, де вони посіяли зерно. Турбота про дітей змушувала вже первісних жінок розташовуватись у печерах, які могли дати захисток, а пізніше ставити на рівнині, поряд із засіяним полем, хижі з листя чи глини.
Мати повинна була мешкати разом із дитиною, вона була привязана до місця, де потрібно було проводити земельні роботи; все це змушувало жінок обєднуватись для захисту від двоногих та чотириногих ворогів. Так виникли поселення.
На первісному ступені суспільного розвитку, до виникнення приватної власності, жінка займала пануюче становище в житті роду та племені, тому що її робота (збирання рослин та примітивне землеробство) стала найважливішою для харчування. Завдяки цьому жінка стала вище і в со