Роль ринку в регулюванні суспільного виробництва
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
?ин приклад вигод перетікання освіта. Вона приносить вигоди індивідуальним споживачам (зазвичай люди з вищою освітою одержують вищі доходи, ніж менш освічені). Але освіта забезпечує більше вигоди і всьому суспільству (продуктивніша робоча сила, менше злочинність, а отже менше витрати на її запобігання).
5. Стабілізація економіки, тобто контроль за рівнем зайнятості та інфляції, стимулювання економічного зростання.
8. Моделі соціальної політики держави
Соціальна і економічна політика держави взаємно суперечливі. Якщо основний упор робиться на згладжування соціальних конфліктів, зменшення безробіття, створення нових робочих місць, то такий варіант називається ліберальним. Якщо ж, навпаки, держава робить ставку на заохочення приватного підприємництва, підвищення ділової активності, то воно здійснює ці цілі за допомогою ослаблення податкового преса на крупний капітал, згортання соціальних програм, посилення боротьби з інфляцією за рахунок збільшення безробіття тощо. Такий варіант регулювання одержав назву консервативного.
Розглянемо основні типи соціальної політики, що мають місце у розвинених країнах з ринковою економікою.
Чітко виражені ознаки соціалістичності (особлива розвиненість загальної системи соціальної захищеності громадян) характерні для так званої перерозподільчо-інституційної моделі соціальної політики. Класичним прикладом цієї моделі є соціальна політика Швеції. Її основними рисами є:
- найменша гострота проблем безробіття і бідності;
- менша диференціація особистих доходів;
- високий рівень розвитку виробничої демократії;
- прихильність широких верств населення ідеалам соціальної справедливості і солідарності.
Антипод цієї моделі "маргінальна" або "залишкова" модель. У ній соціальна політика лише заповнює те, що не можуть зробити ринок і сімя для задоволення попиту громадян. Політика цього типу охоплює тільки частину населення. Як її приклад можна навести США, які витрачають на охорону здоровя приблизно такий самий відсоток ВНП, що і Швеція, проте біля однієї третини їх економічно активного населення не мають страховки з хвороби.
Відмінною рисою японської соціальної політики є те, що головні джерела доходів різних соціальних груп достатньо однорідні. Для 90% всього населення Японії провідне джерело доходу заробітна плата. Це визначається чітко вираженим процесом наростаючої деперсоніфікації крупної власності, яка виражається у втраті індивідуальними власниками або групами власників контролю над діяльністю корпорацій. Зараз у Японії неможливо виділити не тільки індивідуальних власників крупних підприємств, але й індивідуальних володарів скільки-небудь значущого, з погляду контролю над компанією, пакету акцій в акціонерних суспільствах.