Розробка програми підвищення показників виробничо-господарської діяльності підприємства
Дипломная работа - Экономика
Другие дипломы по предмету Экономика
амортизація основних фондів,
- заробітна плата,
- відрахування на соціальне страхування,
- інші витрати, не розподілені по елементах.
Співвідношення окремих економічних елементів у загальних витратах визначає структуру витрат на виробництво. У різних галузях промисловості структура витрат на виробництво неоднакова; вона залежить від специфічних умов кожної галузі.
Угруповання витрат по економічних елементах показує матеріальні і грошові витрати підприємства без розподілу їх на окремі види продукції й інші господарські нестатки. По економічних елементах не можна, як правило, визначити собівартість одиниці продукції. Тому поряд з угрупованням витрат по економічних елементах витрати на виробництво плануються і враховуються по статтях витрат (статтям калькуляції).
Угруповання витрат по статтях витрат дає можливість бачити витрати по їх місцеві і призначенню, знати, у що обходиться підприємству виробництво і реалізація окремих видів продукції. Планування й облік собівартості по статтях витрат необхідні для того, щоб визначити, під впливом яких факторів сформувався даний рівень собівартості, у яких напрямках потрібно вести боротьбу за її зниження.
У промисловості застосовується наступна номенклатура основних калькуляційних статей:
1) сировина і матеріали
2) паливо й енергія на технологічні нестатки
3) основна заробітна плата виробничих робітників
4) витрати на утримання і експлуатацію устаткування
5) цехові витрати
6) загальнозаводські (загальнофабричні) витрати
7) втрати від браку
8) невиробничі витрати.
Перші сім статей витрат створюють фабрично-заводську собівартість. Повна собівартість складається з фабрично-заводської собівартості і позавиробничих витрат.
Таблиця 1.1 - Класифікація витрат по економічних елементах і калькуляційних статтях
Угруповання витрат на виробництво по економічних елементахУгруповання витрат на виробництво по калькуляційних статтях витрат1. Сировина й основні матеріали (за винятком поворотних відходів)1. Сировина і матеріали2. Покупні комплектуючі вироби і матеріали2. Покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати і послуги кооперованих підприємств3. Допоміжні матеріали3. Поворотні відходи (віднімаються)4. Паливо з боку4. Паливо для технологічних цілей5. Електроенергія з боку5. Енергія для технологічних цілей6. Заробітна плата основна і додаткова6. Основна заробітна плата виробничих робітників7. Відрахування на соціальне страхування7. Додаткова заробітна плата виробничих робітників8. Амортизація основних фондів8. Відрахування на соціальне страхування9. Інші грошові витрати9. Витрати на підготовку й освоєння виробництва10. Витрати по змісту й експлуатації устаткування11. Цехові витрати12. Загальнозаводські витрати13. Втрати від браку (тільки виробництва, де втрати дозволені в межах установлених норм)14. Інші виробничі витрати15. Разом виробнича собівартість16. Позавиробничі витрати витрати17. Разом повна собівартість
1.4 Специфіка державного регулювання та розвитку конкуренції на ринку хліба в Дніпропетровській області у 2003 - 2004 роках
Основними особливостями роботи хлібопекарських підприємств є :
- ненадійність ринку зерна, який залежить від реалізації кліматичних умов та щорічного врожаю зерна не тільки на Україні, але і в зернових зонах світу;- необхідність реалізації основного обсягу виробленої продукції на протязі 24 годин, що потребує оперативного керування територіальними ринками збуту продукції та цінами реалізації; табл. 1.2 наведені основні результати роботи ВАТ “ХЛІБ” та його основних конкурентів у Дніпропетровській області (без врахування конкуренції хлібозаводів
Запорізької області).
На рис.1.1 наведена асортиментна структура реалізації хліба по Україні.
Таблиця 1.2 Основні конкурентні показники діяльності підприємств
хлібозаводів на ринку Дніпропетровської області станом на
Як показують дані табл.1.2 конкурентне середовище хлібного ринку виробників у Дніпропетровській області за результатами 2003 року характеризується підвищенням монополізації виробництва великими хлібозаводами та банкрутством районних хлібозаводів, які не витримали підвищення цін на борошно у 2003 році, оскільки виробляли сорти хліба, віднесені до “соціальних”, тобто з регульованою державою ціною.
На рис. 1.2 наведені основні сорти “соціального” хліба тобто хліба, ціни на який регулюються державою з неврожаю 2003 року.
Державне регулювання цін на “соціальні” сорти хліба впроваджувалося в Україні в 2003 році в стані ажіотажного попиту та підніття цін на хлібному ринку України, що характеризується наступними даними історичного аналізу.
Ажіотаж хлібного ринку України 2003
За останні два тижні липня 2003 року хліб в Україні подорожчав на 2030 копійок. Місцями, як-от в Ужгороді, ціни сягали взагалі аж трьох гривень. І рано тішитися, якщо вашу область загальноукраїнська тенденція оминула значить, місцеві пекарі тримаються з останніх сил, які ось-ось мають здати. Хвиля подорожчання шириться стихійно і безпосередньо залежить від волі місцевої влади, оскільки центральна (Кабмін) досі воліла за краще відмежуватися від соціально вибухової проблеми. Щоправда, учора в уряді Ониковича під головуванням першого віце-премєра Миколи Азарова відбулася нарада з хлібного питання. На якій, однак, не домовилися ні до чого кращого, ніж повернутися до цієї теми пізніше після ?/p>