Розвиток економіки Греции в 90-х р. та її участь в Європейському союзі
Контрольная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие контрольные работы по предмету Юриспруденция, право, государство
?ами сягає більш як 100% ВВП. Це значно перевищує маастрихтський критерій 60% від ВВП. Але при створенні валютного союзу лише в 3 з 11 країн державний борг не перевищував 60% ВВП (Франція, Люксембург, Фінляндія). Інші ж 8 країн мусили скористатися пунктом Маастрихтського договору, згідно з яким норматив з цього показника може вважатися виконаним, якщо величина державного боргу щодо ВВП постійно знижується (стаття 104с).
Греція теж може скористатися цим пунктом. Бо якщо в 19951996 pp. її борг по відношенню до ВВП зростав, то в 1997р. він зменшився на 2,9%, а в 1998р. ще на 2,2%. Якщо б надалі Греції вдалося зберегти тенденцію до зменшення держборгу по відношенню до ВВП, то це дозволило б вважати дотриманим і цей критерій для вступу до валютного союзу.
Аналізуючи наведені дані, можна стверджувати, що маастрихтські критерії для вступу до валютного союзу щодо дефіциту бюджету і державного боргу Греція виконала до 1 січня 2000 p., а щодо участі в механізмі обмінних курсів ЄВС, то їх вона досягла 16 березня 2000р. Відповідність критеріям щодо рівня інфляції та процентних ставок по довгострокових кредитах може бути забезпечена до 1 січня 2001р. за умови збереження поточних тенденцій. Таким чином, можна зробити висновок, що номінальне всі вимоги, визначені маастрихтськими критеріями економічної конвергенції, Греція зможе виконати до 1 січня 2001 p., що відповідатиме даті можливого розширення валютного союзу. [5; 83]
Звичайно, номінальне виконання маастрихтських критеріїв саме по собі не розвязує інших економічних проблем у Греції. Адже сьогодні ВВП на душу населення тут приблизно в 1,6 разу нижчий, ніж у середньому по ЄС, значно нижча продуктивність праці у промисловості, існує велика та неефективна армія чиновників. Тож уряду Греції доведеться ще чимало зробити для того, щоб досягти економічного рівня провідних країн Європи.
2. Інтеграційні процеси та значення ЄС у розвитку Західноєвропейського регіону
2.1 Інтеграційні процеси в Західній Європі
Країни ЄС є тим індустріальним ядром й економічною силою, яка визначає характер і тенденції господарського та соціально-політичного розвитку всього західноєвропейського регіону, а також його позицій у світовому господарстві. На роль ЄС у регіоні не впливає той факт, що його частка у ВНП і промисловому виробництві за останні тридцять років знизилась на 45%. Деякою мірою це пояснюється приєднанням до угруповання Англії, яка повільно розвивається, а також тим, що високорозвинуті країни Співтовариства мають нижчі темпи розвитку, ніж країни, які залишились за межами ЄС.
Від кінця 50-х років у західноєвропейському регіоні почали переважати доцентрові сили. Змінюється співвідношення між ними та відцентровими силами у світовому господарстві в цілому, починається довгий і неоднозначний період підриву монопольного становища США у сфері міжнародних економічних і політичних відносин. Головною формою взаємоспівробітництва західноєвропейських країн стали динамічна інтеграція, утворення Спільного ринку, розширення його на початку 70-х років і формування ядра західноєвропейського регіону країн, що входять до ЄС. Інтеграція сприяла певному нівелюванню економічного й соціального розвитку західноєвропейських держав. Це виражається не стільки у зближенні їхніх рівнів промислового виробництва, скільки у найбільш загальних показниках, що визначають розвиток економіки та її характер загалом. Найважливішими серед них є: зростання продуктивності праці, якісний склад продуктивних сил, доцільне співвідношення різноманітних сфер економіки, загальні напрями змін у структурі господарств і особливостях процесу відтворення під впливом НТР (розширення, модернізація, оновлення), у механізмі розподілу доходів, життєвому рівні й, зрештою, в розвиткові демократії і прав людини.
Для інтеграційних процесів у західноєвропейському регіоні характерні певні особливості. Перша з них полягає в тому, що інтеграція розвивається в різних формах і не однаково у різних частинах Західної Європи. Про це свідчить одночасне існування кількох інтеграційних обєднань, які охоплюють різні галузі (економічні області) й різні угруповання держав. Починаючи від 50-х років, у західноєвропейському регіоні були утворені різні обєднання. Так, на базі індустріальних центрів металургійної та вугільної промисловості деяких країн було утворено Європейське обєднання вугілля і сталі (ЄОВС); у сфері виробництва ядерної енергії виник Євроатом; зявляються регіональні (локальні) обєднання і в інших галузях, таких як транспорт, пошта, звязок, засоби інформації і т.д. Дещо пізніше виникло широке інтеграційне угруповання Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ), яка у звязку зі вступом Англії, Данії та Ірландії в ЄС і появою зони вільної торгівлі промисловими товарами у 1977р. певною мірою втратила своє значення. Європейське співтовариство зайняло ключові позиції в Західній Європі, незважаючи на існування таких обєднань держав, як Бенілюкс, Північна рада.
Характерною особливістю інтеграційних процесів, які рішуче впливають на формування західноєвропейського регіону, є відмінності та взаємопереплетіння двох шляхів інтеграції. Перший з них виражає її поглиблення, тобто підвищення рівня координації, взаємопроникнення, сплавлення економічних процесів у різних сферах суспільного виробництва, які беруть участь в інтеграційному процесі. Другий шлях означає поступове збільшення сфер економіки і кількос?/p>