Geum.ru

Розвиток батьківської сфери, як особистісної стратегії у період юності і дорослості

Дипломная работа - Психология

Другие дипломы по предмету Психология

?е стосується і батька. Відповідальність за дитину елемент усвідомленого батьківства. Усвідомлене батьківство це, насамперед відмова від стихійного настання батьківства. Усвідомлення батьківства, крім бажання мати дітей, укладається ще в осмисленні, у позитивному відношенні до тих нових обовязків, до того нового життя, у яке вступає жінка та чоловік, коли вони вирішують стати батьками. Про дійсно відповідальне відношення до батьківства можна говорити тоді, коли майбутні батьки повністю усвідомлюють його зміст із суспільної й особистої точки зору, коли вони розуміють реальні проблеми, повязані з батьківством, свідомо беруть на себе їхнє рішення, правильно готовлять себе до їхньої реалізації.

Правильна підготовка себе до виконання батьківської ролі включає позитивне бачення батьківства це не погляд на батьківство крізь рожеві окуляри, а це нові можливості для мобілізації свого потенціалу.

Перераховані вище складові можуть відображати рівень готовності жінки та чоловіка до батьківства і служити основою для прогнозу якості батьківської позиції й наступної батьківської поведінки.

Щоб у людині формувалась батьківська сфера (материнське чи батьківське почуття) у своєму розвитку майбутні матір і батько повинні пройти певні стадії. Тільки в цьому випадку в них, як майбутніх батьків, зявляється бажання мати дитину й формується здатність належним чином турбуватися про неї й виховувати її. При цьому характер формування основних компонентів батьківства на кожному з етапів має гендерний відтінок. Якщо на початковому (до 3-х років) етапі формування материнської й батьківської сфери особливу значущість для дітей обох статей має тактильний контакт з матірю, то вже на наступному етапі (310 рр.) у них домінують різні потреби в іграх, у т. ч. у сюжетно-ролевих, на них впливають різні визначальні агенти соціалізації, формуються різні соціально-значущі взірці поведінки. Тим більше відрізняється процес формування установки на материнство-батьківство в період статевого дозрівання, особливо з огляду на асиметрію темпів дозрівання юнаків і дівчат.

Щоб мати достатній рівень педагогічної готовності, майбутнім батькам і матерям необхідні знання про основні закономірності розвитку і виховання дітей, про роль у цьому сімї, батьків, тобто фізіолого-гігієнічні і психолого-педагогічні знання. Вони повинні бути готовими до розвязання різноманітних педагогічних завдань, як стратегічних, так і тактичних, оперативних.

На рівень педагогічної підготовленості певний вплив чинить самоосвіта батьків, потреба в розумній книзі, читання педагогічної літератури, прагнення розширити свій педагогічний кругозір.

Майбутні батьки повинні бути психологічно готовими до того, що виховання дитини праця нелегка, праця без вихідних, що вимагає постійного напруження розуму, почуттів, готовності приймати негайні рішення, брати на себе повну відповідальність. Можна виділити пять умов успіху в здійсненні батьківського і материнського обовязку:

  1. бути високо вимогливим до самого себе, постійно займатись самовихованням, володіти волею, витримкою;
  2. знати інтереси своїх дітей, вникати в усе, що їх хвилює, турбує, гнітить чи радує;
  3. памятати свої дитинство та юність, співпереживати з дитиною все, що з нею відбувається;
  4. брати обовязкову участь в усіх домашніх, господарсько-побутових справах, залучати до них, по можливості, й дітей;
  5. завжди бути прикладом для своїх дітей.

Підготовка школярів різної статі до виконання материнських і батьківських функцій має носити комплексний характер, який передбачає теоретичну розробку проблеми материнства-батьківства, вивчення психологічних особливостей статей, інтенсифікацію порівняльно-педагогічного аналізу зарубіжного й вітчизняного досвіду формування усвідомленого батьківства із урахуванням гендерного фактору.

У роботі з формування усвідомленого батьківства-материнства можна практикувати:

  1. використання змісту предметів шкільного навчання, передовсім з української та зарубіжної літератури, історії, біології, права, музики, трудового навчання тощо;
  2. запровадження факультативу в старших класах загальноосвітніх шкіл, присвяченого проблемам материнства й батьківства (Азбука батьківства);
  3. ознайомлення школярів з батьківськими листами відомих людей (наприклад Листи до сина і Листи до дочки В. О. Сухомлинського);
  4. використання у виховних тематичних заходах художніх репродукцій, фотографій і діапозитивів (Жінка-матір, Хрещення тощо);
  5. виконання школярами різноманітних самостійних завдань: зібрати прислівя, приказки, уривки з віршів про щасливе материнство й батьківство; написати сценарій урочистого запису дитини в органах РАГСу тощо;
  6. проведення в позаурочний час заходів, орієнтованих на підготовку майбутніх батьків лекцій, етичних бесід, диспутів, лекторіїв, читацьких конференцій, вечорів запитань і відповідей, турнірів знавців сімї тощо;
  7. організацію різновікових загонів, шефства старших школярів над молодшими або й над дошкільниками;
  8. проведення різноманітних тренінгів;
  9. використання виховних можливостей сімї, потенціалу батька і матері у формуванні правильного ставлення до майбутнього батьківства.

Розділ 2. Емпіричне дослідження формування та розвитку батьківської сфери у період юності та дорослості

 

2.1 Організація та проведення психологічного дослідження