Різноманіття тваринного світу України
Информация - Экология
Другие материалы по предмету Экология
?ю зустрічали у Берліні.
Хоча куниці добре лазять по деревах, а лісова навіть може перестрибувати з одного дерева на інше, але більшість часу вони проводить на землі. На дерева вилазять лише час від часу, зокрема й для того, щоб сховатися. Адже свої помешкання куниці влаштовують у дуплах, гніздах білок, розломах у скелях.
Незважаючи на свої невеликі розміри, куниця один із найсильніших хижаків. Камяна куниця харчується різними гризунами, птахами, комахами. Якщо живе поблизу населених пунктів, нерідко нападає на домашню птицю, навіть тоді, коли іншого корму достатньо. Лісова куниця не обмежується дрібною живністю. Вона ловить зайців, рябчиків, глухарів, білок. Іноді їжаків. Урізноманітнюють харчування куниць фрукти та ягоди. Охоче ласує медом і личинками диких бджіл.
Якщо полювання у куниці вдале, і вона не може спожити всього корму, ховає його про запас.
Якщо дика свиня, лисиця, куниця досить поширені на території України, то є тварини, ареал яких невпинно скорочується. Хоч раніше представників цих видів було також немало, сьогодні про них зазначено: трапляються.
Один із таких представників нашої фауни бурий ведмідь. Ще зовсім недавно бурий ведмідь зустрічався практично на всій території Європи, але чисельність його знижувалася так швидко, що тварину занесли до Червоної книги. Сьогодні в Україні бурого ведмедя можна зустріти в зоні мішаних лісів та в Українських Карпатах. Цікаво те, що цей звір має досить мінливе зафарбування хутра. Причому, навіть в одному районі поширення можна зустріти ведмедів типових темно-бурих, майже чорних, світлих аж до палевого кольору.
Найбільш типовими місцями мешкання бурого ведмедя є глухі ліси з буреломами. Але такі, де є галявини, болота, водоймища. Відкриті ділянки лісу слугують ведмедеві для пошуку кормів. Іноді він виходить на поля. Особливо велике значення для харчування цієї тварини має овес. Знайшовши таке поле, ведмідь тримається поблизу нього тривалий час, поїдаючи значну кількість зерна та витоптуючи посіви.
Влітку ведмідь відпочиває, лягаючи просто на землю серед трави, кущів чи на мохові. Аби тільки місце було достатньо захищеним. Восени частіше ховаються в густих ялинових молодняках, біля дерева чи навіть на відкритій поляні, на яку наносять купи моху, ялинового гілля, складаючи все це у вигляді пташиного гнізда. Для барлоги часто вибирають ями під захистом бурелому чи коренів дерев, що впали. Барліг ведмідь утворює у важкодоступних місцях у глухих куточках лісу, часто посеред мохового болота. У пошуках зручного місця для барлогу ведмеді проходять десятки кілометрів, заплутуючи сліди.
Хоча прийнято казати, що ведмідь впадає у сплячку, насправді зимовий сон у ведмедя досить чутливий. У випадку небезпеки він покидає барліг і шукає новий. Зимовий сон допомагає цим тваринам із найменшими втратами пережити холодну пору року.
Загалом ведмеді намагаються уникати зустрічей із людьми. Та й полюють на крупних тварин лосів, оленів, кабанів переважно ведмеді, що живуть на півночі Росії у тайзі. Ведмеді, поширені в Україні, харчуються, як правило, рослинною їжею: ягодами, плодами, корінцями, горіхами, комахами та їх личинками, рибою, рештками загиблих тварин. Зате цієї їжі ведмедеві потрібно дуже багато. Наприклад, у шлунку одного з ведмедів було виявлено кілька кілограмів мурах, мурашиних яєць, решток будівельного сміття з самого мурашника.
Останнім часом популяція ведмедів страждає через кліматичні зміни, що відбуваються у природі, та господарську діяльність людини. Потепління, малосніжні зими, вирубування лісів, а відтак зменшення корму для ведмедів, призводять до того, що тварини не набирають необхідної для зимового сну маси тіла і не залягають у барліг. Окрім того, що такі ведмеді, яких називають шатунами, становлять небезпеку для людини при зустрічі, вони складно переживають зиму і нерідко гинуть.
У зоні мішаних лісів, лісостеповій та Українських Карпатах раніше досить часто можна було зустріти лосів. Це один з видів оленів, який за зовнішніми ознаками суттєво відрізняється від інших оленів. Він дуже високоногий, з міцною грудниною, відносно коротким тулубом і важкою горбоносою головою, лопатоподібними рогами.
Час від часу траплялося так, що поголівя цих тварин різко скорочувалося. Так сталося в середині XIX на початку XX ст.ст. Але згодом, внаслідок природоохоронних заходів, зменшення кількості головних ворогів лося вовків, омолодження лісів, популяція лося значно виросла практично на всій території України. Дійшовши до Карпат, лосі згодом звідси потрапили на території інших країн Східної Європи. У Західній Європі лося винищили ще в XVIII ст. Там він так і не відновився.
Лосі можуть жити у найрізноманітніших лісах, у степу, в горах, тримаючись гірських долин і похилих схилів, де знаходять для себе їжу. Адже харчуються лосі досить різноманітно: листям дерев, пагонами, травою, водяними рослинами тощо.
Для зимівлі йому потрібні мішані та хвойні ліси з густим підліском або таким, де багато молодняку сосни, осики, берези, горобини. Зима важкий період у житті цієї тварини. Якщо снігу багато, лосям важко рухатися. Чим більше снігу, тим менше ходить лось. У великі морози тварини люблять лягати у сніг. Тоді над білою поверхнею видно тільки голову з рогами та великі вуха, що повертаються час від часу, як ехолокатори. Перш ніж лягти, лосі повертаються під вітер.
Лось може жити 20-25 років, але у природі гине, як правило, значно раніше. Найчастіше гинуть лосенята, на яки