Реформування економіки
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
Реформування економіки
Система державного планування економічного і соціального розвитку трансформується в більш гнучку і дієву, із залученням до цього процесу трудових колективів, які досить точно можуть визначати реальні можливості темпів, структури і якості економічного зростання щодо платоспропроможного попиту споживачів. Однак перебудова системи планування виявилася справою найважчою. Відмовитись від усталених методів планування, від досягнутого (вихідного) рівня, відтворення неефективних галузевих структур, як показують наші обстеження підприємств, які переходять на госпрозрахункові принципи ведення господарства, поки що не вдається. Незважаючи на введення державних замовлень на виготовлювану продукцію, економічних нормативів і лімітів, які, здавалося б, розширюють свободу вибору і дій керівників і трудових колективів, у багатьох випадках все залишається по-старому. Державним замовленням нерідко охоплюється майже весь вироблений продукт, не залишаючи місця для прямих договірних звязків зі споживачами, а нормативи і ліміти диференціюються так, що починають виступати в ролі мало не індивідуальних, стосовно до кожного підприємства чи невеликих їх груп. Залишаються несправедливими нормативи відрахувань в бюджет, ставлячи різні галузі і групи підприємств у нерівне економічне становище. Заплановані темпи росту і структура виробництва, що навязуються зверху, без належної ресурсозабезпеченості і технологічної, зводять нанівець права трудових колективів, надані Законом про соціалістичне підприємство. До того ж, не вирішені питання зі встановленням економічно обґрунтованої системи цін і фінансово-кредитного регулювання заводять в тупий кут економічний стан групи підприємств збиткових і нерентабельних, які не можуть забезпечувати навіть мінімально необхідних госпрозрахункових фондів для розвитку на самоокупності і самофінансуванні. Виникає свого роду зачароване коло: щоб підвищити ефективність господарської діяльності цих груп підприємств, необхідно ввести повний госпрозрахунок і виключити джерела утриманства за рахунок інших, але щоб це зробити, потрібні реальні можливості формування обєктивно потрібних госпрозрахункових фондів і належного доступу до кредитних ресурсів.
Отже, суцільне переведення цих галузей і великих регіонів без конкретного урахування економічної обстановки, без зміни державного регулюючого механізму і без застосування відповідного комплексу заходів щодо подолання їхньої низько рентабельності і збитковості, призводить до серйозних ускладнень, ставлячи на грань економічного банкротства близько половини промислових підприємств і господарств агропромислового комплексу. Підхід тут повинен бути глибоко конкретним, всебічно виваженим і науково обґрунтованим. Спроби розвязати складні економічні проблеми з допомогою одноразових юридичних актів, численних урядових рішень були не раз і раніше, але закінчувались вони, як правило, без належних результатів, у кращому випадку, не приносячи сподіваного ефекту, а в гіршому ускладнюючи економічне становище.
Поворот усієї системи планування і економічного стимулювання науково-технічного прогресу, перетворення його на головне джерело економічного зростання найважливіша ланка перебудови планового управління з використанням системи таких могутніх регулюючих важелів, як ціни, фінанси, кредит, нормативи, тощо. Широке впровадження програмно-цільових методів планування і управління науково-технічним прогресом особливо важливе в процесі перебудови. Вітчизняний і світовий досвід підтверджує його досить високу надійність і ефективність, враховуючи комплексність і динамізм здійснюваних рішень під керівництвом висококваліфікованих лідерів. Але й тут необхідна рішуча відмова від голих адміністративно-вольових методів і перехід до методів економічних, що оптимально поєднуються з безпосереднім управлінням прискоренням у досягненні намічених цілей.
Немало проблем перебудови виникає і в сфері матеріально-технічного забезпечення, переходу від централізованого фрондування матеріальних ресурсів з механічним прикріпленням споживачів до постачальників, що багато в чому стимулює дефіцитність, до оптової торгівлі засобами виробництва по цінах, що відбивають їхню реальну вартість. Це сприяє послабленню гостроти дефіцитності і збалансованому економічному зростанню. При цьому посилюється вплив споживача на виробника щодо якості, структури і вартості виробництва. Кожне підприємство в нових умовах буде дбати тільки про те, що йому справді потрібне і не перевищує його фінансових можливостей, не припускаючи зайвих запасів і вибираючи надійних постачальників. Органи матеріально-технічного постачання мають бути, відповідно до установок директивних органів, перетворені на госпрозрахункові організації, що надають платні послуги з вибором оптимальних структур поставок і, до того ж, несуть майнову відповідальність за недотримання договірних зобовязань.
Велика робота ведеться зараз по перебудові цінового і фінансово-кредитного механізму як найважливіших важелів державного економічного управління. В документах червневого (1987 р.) Пленуму ЦК КПРС прямо сказано, що необхідно провести не часткове удосконалення системи цін, а взаємозвязану перебудову цінового механізму оптових, закупівельних, роздрібних ц