Рекультивація промділянки при поверхневому порушенні ландшафту
Курсовой проект - Экология
Другие курсовые по предмету Экология
дення диких тварин і т.д.
Технологія і механізація рекультиваційних робіт вибирається стосовно конкретних умов і згідно напряму рекультивації.
Для складання проекту рекультивації необхідно враховувати клімат, загальну соціально-економічну і господарську характеристику району, топографію, гідрологію, властивості гірських порід і ґрунтів і ін.
Проектування рекультиваційних робіт повинне вирішувати питання:
1. Встановлення площ, що підлягають рекультивації по окремих напрямках подальшого їх використання.
2. Визначення обємів рекультиваційних робіт.
3. Обґрунтування технології і комплексної механізації рекультиваційних робіт (схеми роботи обладнання, його продуктивність і т.д.).
4. Оптимізації техногенного ландшафту.
5. Розрахунку основних техніко-економічних показників рекультивації.
Вибір напрямку рекультивації порушених земель повинен базуватися на сукупному обліку і оцінці фізико-географічних, економічних, технологічних і соціально екологічних умов їх місцеположення. Всі напрямки повинні бути підлеглі одній меті найраціональнішому і ефективнішому використанню землі, як найшвидшому оздоровленню екологічних умов життя людей, створенню ландшафтів, що відповідають господарським, економічним і санітарно-гігієнічним потребам суспільства.
Проведення сільськогосподарської рекультивації порушених земель найбільш доцільне в зоні оптимальних кліматичних умов для ведення сільського господарства, в районах з високою щільністю населення, де до того ж, як правило, поширені могутні родючі ґрунти і розвинено сільське господарство.
Поверхню ділянок, що готуються для сільськогосподарського використання, бажано формувати аналогічно природному ґрунтовому профілю, наприклад: ґрунт суглинок пісок. В межах рекультиваційного шару, що штучно насипається або намивається, повинен бути створений потенційно родючий шар (шар найбільшого зосередження кореневої маси рослин, потужністю не менше 0,8м для зернових і багаторічних трав, 1,52,0м для плодових культур). Потужність родючого (гумусового) шару ґрунтів, що наноситься, повинна бути не менше 2030см. Слід мати на увазі, що потенційна родючість ділянок, що рекультивуються, при збільшенні товщини ґрунтового шару від 0,3 до 0,8м зростає приблизно в два рази.
Нанесення родючого шару відбувається не раніше, ніж на другий рік після завершення планувальних робіт і перекриття малородючих порід шаром суглинків або інших незасолених порід.
Загальна потужність рекультиваційного шару залежить від агрохімічних і фізичних властивостей порід і ґрунтів, утворюючих шар, де найбільше зосередження кореневої маси рослин.
1. Опис вихідних умов
По завданню запропоновано розробити проект рекультивації техногено-порушених земель.
Надані наступні умови:
1. Клімат території сприятливий;
2. Природній ландшафт рівнинний;
3. Обмежене водопостачання;
4. Відносна стабільність екологічної обстановки;
5. Порушення передбачається поверхневе;
6. Породи, що підлягають рекультивації токсичні;
7. Площа порушених земель 600 га
8. Відстань транспортування 3000м.
Оскільки порушення території поверхневе і природній ландшафт рівнинний, а також присутні токсичні породи, то раціонально виконати лісомеліоративну рекультивацію. Припустимо, що на даній території розташована промислова ділянка, яка на даний час не використовується.
2. Вибір напрямку рекультивації
Землі сільськогосподарського напрямку не підходять, тому що токсичні породи, водні джерела обмежені, поверхневе порушення земель.
Землі природоохоронного і санітарно-гігієнічного напрямку не можливі, так як породи, що підлягають рекультивації токсичні.
Водогосподарський напрям рекультивації передбачає використання карєрних виїмок та інших техногенних знижень для розміщення водоймищ, у тому числі рибницьких басейнів, тому така рекультивація неможлива, тому-що обмежені водні ресурси і нема карєрних виїмок.
Фітоміліоративна і рекреаційна рекультивація можлива відносно стабільна екологічна обстановка, клімат сприятливий. Рекреаційна можлива лише в тому випадку, якщо породи фітотоксичні.
Таким чином єдиним напрямком рекультивації є лісомеліорація, тому що клімат території сприятливий, відносна стабільність екологічної обстановки, природний ландшафт рівнинний. При цій рекультивації не дамо розповсюджуватися вологі, а будимо її утримувати регулюючи стоки, зменшимо ерозію ґрунтів, збережемо біорізноманіття. Можлива мисливське та рекреаційне навантаження.
3. Гірничотехнічний етап рекультивації
Після закінчення експлуатації підприємства проводиться демонтаж будівель та споруд, оскільки після цієї роботи залишиться виробниче сміття: залишки будівничих конструкцій, бій цеглин, насипи шлаку, щебеню та ін., ці залишки будуть використовуватись в якості матеріалу для засипки котловини.
Потужність рекультіваційного шару, створюваного на ділянках, складених водотривкими і фітотоксичними породами визначається з врахуванням висоти капілярного підняття води:
P = H k + K + 0,2, м.
де Hk висота капілярного підйому, м: глина 0,2 0,5м; суглинок 1,5 3м;
К потужність шару, де найбільше зосередження кореневої маси рослин: деревні рослини -2,5 4м.
Нк для глини 0,4м; для суглинків 1,5м. К 4м.
Для глини: P = 0,4 + 4 + 0,2 = 4,6 (м)
Для суглинків: Р = 1,5 + 4 + 0,2 = 5,7 (м)
На