Рекреаційний туризм та ресурси
Информация - География
Другие материалы по предмету География
; змішані парки, що характеризуються поєднанням двох-трьох груп занять.
Пізнавальний тип рекреаційних парків виконує функцію духовного розвитку людини. В залежності від джерела пізнання можна виділити два підтипи пізнавальних парків: а) пізнавально-культурні, куди відносяться архітектурно-історичні (Стара Фортеця у Камянці-Подільському або історичний центр Львова), етнографічні (наприклад, музей народної архітектури і побуту у с. Пирогів поруч із Києвом) та ін.; б) пізнавально-природні, до яких відносяться не тільки місця з унікальними або екзотичними природними явищами і обєктами (наприклад, Долина нарцисів поблизу Хуста у Закарпатті), але й простори, що мають типові риси певних природних зон, поясів, ландшафтів; в) змішані (наприклад, дендропарки Софіївка в Умані або Олександрія у Білій Церкві). Інформаційне споживання властиве разом з тим й іншим типам рекреаційних парків, наприклад, прогулянково-пейзажним. Цим прикладом ще раз демонструється умовність наведеної типології.
Порівняно новим, але модним явищем у сучасному світі стає зелений сільський туризм. Це переважно сімейний відпочинок, якому надає перевагу міське населення багатьох країн Західної Європи та Японії.
Що ж приваблює людей у цьому виді відпочинку? Які асоціації виникають у потенційного споживача з терміном сільський туризм? Як правило, це близькість до природи, щось затишне, зелене, чисте і мальовниче, доповнене гостинністю господарів і традиційним сільським побутом. Недарма синонімом сільського туризму є поняття зелений туризм. Виїжджаючи на відпочинок у село, люди прагнуть відірватися від сучасної індустріальної цивілізації, доторкнутися до прадавніх цінностей, очистити свою душу й тіло від накипу урбанізаційного бруду.
Отже, туристів у село серед іншого приваблює чисте природне середовище. Відповідно, заробіток селян, які пропонують послуги із сільського туризму, успішність їхнього бізнесу знаходяться у прямій залежності від чистоти та привабливості довкілля. Це робить сільський туризм таким видом діяльності, в межах якого охорона природи стає економічно вигідною і прибутковою.
Чому сільський туризм є перспективним видом діяльності для українського села? Відповідь на це запитання визначається спрямованістю цього виду діяльності. Саме з точки зору розвитку сільського туризму недоліки та проблеми сільської місцевості можуть стати перевагами. Відсутність промислових підприємств, недорозвиненість транспортної та інформаційної інфраструктури, слабкий розвиток сучасних інтенсивних технологій у сільськогосподарському виробництві всі ці фактори значно ускладнюють життя селян, але водночас сприяють збереженню природного довкілля, яке сьогодні стає одним із найцінніших економічних ресурсів.
Економічно високорозвинені країни, сільська місцевість яких зазнала значно більшого індустріального і технологічного впливу, змушені шляхом великих зусиль та капіталовкладень відновлювати своє природне середовище. Українські ж села відзначаються порівняно меншим впливом індустріалізації та урбанізації. Завдяки цьому спостерігається великий інтерес до відпочинку в українському селі з боку зарубіжних туристів і туристичних агенцій. Та й серед українських туристів найбільшою популярністю користуються найменш цивілізовані села. Така ситуація створює можливість зростання добробуту сільських жителів за рахунок розвитку туристичних послуг. Обслуговування туристів призводить до створення нових робочих місць і підвищення добробуту не лише господаря садиби, а й цілої низки надавачів суміжних послуг: з виробництва продуктів харчування, предметів народних промислів та сувенірної продукції, з надання транспортних послуг та ін.
У звязку з бурхливим розвитком індустрії туризму в останні роки в науковій літературі зявилася низка своєрідних трактувань загальноприйнятих понять і термінів, а також чимало неологізмів, скажімо екологічний туризм (неначебто існує неекологічний туризм?). Для характеристики останнього вживається досить строката гама назв ландшафтний, зелений, сільський, біологічний, пригодницький, альтернативний, екстремальний та інші.
На даний час відомо біля 40 трактувань терміну екологічний туризм (екотуризм). Більшість авторів екологічний туризм розуміють як подорож (або маршрут, прогулянку), обєктами спостережень яких є компоненти природного середовища (включно із територіями природно-заповідного фонду та іншими районами, практично непорушеними людською діяльністю) та визначні культурні памятки. Головною вимогою при проведенні цього виду туризму визнається чуйне ставлення до природи та мінімізація впливу на неї. Ця вимога є обовязковою умовою і для тих авторів, які вважають екологічний туризм активною формою рекреації і культурного відпочинку на лоні природи.