Рекреаційна географія
Информация - География
Другие материалы по предмету География
инен володіти інформацією про властивості та місткість підсистем, про наявність матеріальних і фінансових резервів. Важливою умовою стійкості ТРС є механізми регулювання і планування.
Підсистема відпочивальники визначає вимоги до інших підсистем в залежності від соціальних, вікових, національних, регіональних та індивідуальних особливостей рекреантів.
Отже, рекреаційна географія виявляє закономірності формування, динаміки, розвитку, різноманітності і поширення ТРС, їх морфологічної структури, територіальної диференціації та інтеграції, а також внутрішні взаємозвязки, що забезпечують цілісність ТРС.
Рекреаційна географія належить до сімейства суспільно-географічних наук поруч з географією культури, освіти, охорони здоровя та іншими дисциплінами, в яких цільова функція обєкту та предмету дослідження може бути визначена як соціальна.
Загальною методологічною основою рекреаційної географії є сучасна теорія взаємодії природи і суспільства, яка забезпечує наукове розуміння звязків між різноманітними суспільними і природними явищами, з якими доводиться мати справу при географічному вивченні складних рекреаційних процесів. Рекреаційна географія широко використовує такі загальновизнані методи системи географічних наук, як порівняльно-географічний, картографічний, історичний, експедиційних (польових) досліджень, математичного моделювання та ін. Соціальний характер предмета досліджень обумовлює використання прийомів, що склалися в інших суспільних (балансовий метод, соціологічних досліджень та ін.) і медико-біологічних науках.
Основні поняття рекреаційної географії
До наріжних понять рекреаційної географії відносяться вільний час, відпочинок, рекреація, туризм.
Вільний час - необхідна умова розвитку рекреаційного процесу. Вільний час - динамічна категорія, яка має риси певної епохи, соціальної групи та ін., вона змінна як по обсягу, так і по змісту. Вільний час не можна ототожнювати з позаробочим часом. Вільний час є лише частиною позаробочого (тобто вільного від виробничої діяльності). Позаробочий час складається з чотирьох частин: 1) час на добирання до місця роботи; 2) час для задоволення природних потреб (сон, харчування, особиста гігієна); 3) час для домашньої праці та побутових потреб; 4) час для фізичного, інтелектуального розвитку та відпочинку, який власне й можна назвати вільним часом по сутності.
В сучасних умовах структура використання позаробочого часу досить швидко змінюється. Існує стійка тенденція зменшення часу зняття виробничої втоми за рахунок змін у самих виробничих процесах (механізація, автоматизація), а також зменшення витрат часу на домашню працю в звязку з розвитком сфери послуг. В результаті все більше часу лишається на всебічний саморозвиток особистості і таку його важливу форму як відпочинок.
Хоча цей процес не такий простий, як це виглядає на перший погляд. У суспільстві розвиваються два паралельних, але протилежно спрямованих процеси. Певні функції позаробочого часу, зокрема домашнє господарство, переходять до матеріального і нематеріального виробництва (розвиток харчової промисловості і громадського харчування звільняє людину від приготування їжі в домашніх умовах). Отже, звільняється частина часу, яка за змістом стає вільним часом і може використовуватися для відпочинку або творчої діяльності. Зворотній процес можна спостерігати у звязку з підвищенням кваліфікації робітників. Через високий ритм роботи та отримання значних обсягів інформації саме підвищення кваліфікації як процес часто виходить за межі робочого часу, перетворюючись на складову частину вільного часу.
Відпочинок відновлює працездатність людини, зменшує нервово-психічну і фізичну напругу. Відпочинок у широкому розумінні - це будь-яка людська діяльність, яка не спрямована на задоволення насущних потреб. Відпочинок виступає в якості вибіркової форми життєдіяльності людини в аспекті фізіології, психології та гігієни. Разом з тим відпочинок є частиною суспільного життя, що дозволяє визначити його як соціальну категорію. Діяльність людини під час відпочинку може бути класифікована наступним чином:
діяльність, повязана з певним фізичним навантаженням (заняття спортом, прогулянки);
аматорські заняття (полювання, риболовля, збирання грибів і ягід, колекціонування та ін.);
залучення до світу мистецтва (відвідування театрів, концертних залів, художніх музеїв, картинних галерей та ін., а також: творчість в сфері мистецтва художня самодіяльність, заняття живописом, чеканкою, вишивкою та ін.);
З інтелектуальна діяльність (самоосвіта, читання літератури, газет, журналів);
П спілкування за інтересами та вільним вибором;
розваги, що мають активний (танці, рухливі ігри) або пасивний характер (відвідування видовищних заходів);
1 подорожі заради задоволення. Більшість з перерахованих видів відпочинку проявляються комплексно, у складному взаємозвязку між собою, особливо під час подорожей.
Для рекреаційної географії важливо розкрити характер та зміст діяльності людини під час відпочинку. Поняття рекреація найповніше відбиває зміст цього виду вибіркової життєдіяльності людей у вільний час. Етимологічно термін рекреація походить від латинського гесгеайо - відновлення; та французького гесгеаііоп - розвага, відпочинок, зміна дії, що виключають трудову діяльність. Але термін рекреація характеризує не тільк