Рекордисти з швидкості і повільності пересування
Информация - Биология
Другие материалы по предмету Биология
копитних є кулан - особливий вид дикого примітивного коня, а не азіатський дикий осел, як іноді його неправильно називають, хоч деякі ознаки і наближають його до ослів: досить крупна голова, довгі вуха (але коротші за ослині), короткий хвіст з китицею на кінці.
Прирученню кулан не піддається. Він був майже повністю винищений. Цих волелюбних тварин нещадно вбивали заради наче б то цілющого жиру. Декілька десятків їх було взято в нас. під сувору охорону, і сьогодні у Радянському Союзі є 1,5 тис. куланів. З них більшість живе у заповіднику Бадхиз (Туркменія). На острові Бар-сакельмес (в Аральському морі) є табун з 120 тварин.
Навіть зовнішній вигляд кулана свідчить про швидкість, з якою він може рухатися: стрункий, з довгими ногами і невеликою масою - 120-150 кг. На коротких дистанціях і на відповідному грунті (такирах) він може розвивати швидкість значно більше 70 км/год, а з меншою швидкістю бігати без напруження протягом тривалого часу. Це дуже витривалі тварини. Навіть 7-10-денне куленя може бігати декілька кілометрів зі швидкістю до 40 км/год. Кулан залишає далеко за собою мисливців на найшвидкіших конях.
Одним із способів пересування деяких чотириногих тварин є стрибки у довжину і висоту. Зрозуміло, що і в цьому способі переміщення є рекордисти. У стрибках у довжину особливо відзначаються кенгуру, зокрема великий сірий та великий рудий. Хоча передні кінцівки цих тварин розвинені настільки, що вони можуть на них спиратися, коли пасуться, однак стрибки на задніх кінцівках - основний спосіб їх пересування. У цих велетенських тварин на довгих і вузьких задніх кінцівках з міцними кігтями надзвичайно розвинута мускулатура, що дає їм можливість здійснювати неймовірної довжини стрибки. Іноді вони можуть стрибати на 12 м у довжину, розвиваючи при цьому швидкість до 50 км/год, але не на довгий час. Деревні кенгуру можуть стрибати на 15-18 м, але не в довжину, а зверху вниз, з однієї гілки на другу.
Стрибати у довжину доводиться і деяким добрим бігунам - хижакам і копитним. Так, відомий "спринтер" вилоріг під час бігу може робити стрибок до 6 м завдовжки, та ще чорнопята антилопа - понад 10 м (вона посідає друге місце після кенгуру). Довгі стрибки роблять усі представники родини кошачих, зокрема великі - рись, леопард, тигр, лев, гепард стрибають на значну відстань (гепард до 9 м).
У кожному класі хребетних є свої рекордисти. Так, у класі риб вистрибувати з води на значну висоту можуть такі прісноводні риби, як білий амур і товстолобик. Висота їхніх стрибків досягає 4 м, а довжина - 8 м. У класі земноводяних африканська велетенська жаба голіаф стрибає на 4 м. Ті, хто бачив стрибки голіафа, кажуть, що вони подібні до польоту. З птахів вистрибувати з води на льодову кромку висотою до 2 ї більше метрів можуть пінгвіни.
Серед чотириногих тварин є чимало таких, які рухаються повільно. З земноводних так пересуваються ропухи, зокрема добре відомі зелена і звичайна. Це переважно наземні тварини, у воді вони лише відкладають ікру.
Коала
Задні кінцівки в них коротші, з слабо розвиненою мускулатурою. Головна їх" хода - повільний рисеподібний крок, при якому по черзі підіймаються діагональні кінцівки. Таке повільне пересування цілком відповідає їх нічному способу життя і живленню слимаками, гусеницями, наземними комахами тощо. Важко переоцінити користь цих повільних тварин-винищувачів шкідників сільського господарства.
Серед ссавців чемпіоном повільності вважають лінивців - деревних тварин, мешканців тропічних лісів Центральної і Південної Америки. В основному вони висять спиною униз, зачепившись величезними гачкоподібними кігтями за гілки дерев. Через таке положення тіла їх шерсть спрямована не до черева, як у всіх ссавців, а до спини, а тому вода під час дощів тече вниз, не затримуючись у волосяному покриві, і тварина не намокає. Лінивці переміщуються, їдять, сплять, народжують і вигодовують малят і навіть вмирають у висячому положенні.
Вдень лінивець спить протягом 15 годин, а вночі живиться молодими пагонами, бруньками, квітками, плодами, повільно переміщуючись з гілки на гілку. Спрагу вгамовує, злизуючи з листя росу або дощові краплини. Навіть випорожняються ці тварини раз у 8-10 днів, тоді вони спускаються по стовбуру вниз (щоб не забруднювати гілки і листя дерева, на якому живуть).
Жалюгідна картина, коли лінивцю доводиться зрідка пересуватися по землі, щоб перейти з дерева на дерево. Недарма німецький натураліст і мандрівник А. Брем говорив про лінивця як "істоту дегенеративну, незграбну, безформну, яка справляє важке враження на людину".
Є ще одна деревна тварина, яка повільністю та інертністю нагадує лінивця: це австралійський коала - дуже симпатичний сумчастий звірок, схожий на плюшевого ведмедика. У нього велика голова з круглими вухами, невеликі очиці і кумедний ніс, густе й пухнасте сірувато-буре хутро, короткий тулуб з рудиментарним хвостиком. Завдяки гострим і сильним кігтям він повільно лазить по евкаліптових деревах, листям яких живиться.
Спосіб життя-нічний, а вдень коала або спить, або нерухомо сидить, дивлячись на всі боки. Хутро цих беззахисних тварин стало причиною того, що вони були майже повністю винищені. Лише утримання їх у неволі (в зоопарках) та старанний догляд врятували цей вид від неминучого зникнення.
Цілком заслужив звання чемпіона повільності пересування хамелеон - також деревний мешканець. Хамелеони - химерного вигляду плазуни, які одержали св