Регіональна економіка сільського господарства України
Курсовой проект - География
Другие курсовые по предмету География
?виробників на переробні підприємства надійшло 534 тис.т худоби та птиці (у живій вазі), що на 29% більше, ніж за 9 місяців 2006р., та 4,6 млн.т молока (на 5% більше). Крім того, переробними підприємствами перероблено 414 тис.т власно вирощеної худоби та птиці (на 24% більше, ніж торік). Частка господарств населення у загальному обсязі закупленої переробними підприємствами худоби та птиці порівняно з минулорічним періодом зросла з 37,8% до 38,9%, молока з 60,6% до 63,9%.
Наявність зерна. Станом на 1 жовтня 2007р. на підприємствах, що здійснюють зберігання, переробку зернових культур, та в сільськогосподарських підприємствах (крім малих) було в наявності 14,2 млн.т зерна (на 5% більше проти 1 жовтня 2006р.), у т.ч. 8,4 млн.т пшениці (на 15% більше). Безпосередньо в аграрних підприємствах було в наявності 7,2 млн.т зерна (на рівні минулорічного), у т.ч. 4,1 млн.т пшениці (на 20% більше). Зернозберігаючі та зернопереробні підприємства мали в наявності 7,0 млн.т зерна, у т.ч. зернозберігаючі 4,7 млн.т.
Середня закупівельна ціна зернових культур, яку пропонували зберігаючі та переробні підприємства, у січнівересні п.р. становила 822 грн. за т, з них на пшеницю 792 грн. за т (торік відповідно 534 грн. та 551 грн. за т).
2 Земельна площа і площа сільськогосподарських угідь по регіонах (карта, діаграми)
Ефективність регіональної політики залежить від чіткого визначення території регіону, його меж, природно-ресурсного та соціально-економічного стану. Адже регіон це обєкт регіональної політики, тому велике значення має економічне районування країни, тобто виокремлення на її території самостійних регіонів, які представляють економічні райони.
Економічне районування України непроста проблема. Регіональний аналіз для здійснення районування доцільно почати на рівні адміністративних областей. Шляхом синтезу найважливіших показників економічного розвитку (національний дохід на душу населення; валовий продукт на душу населення; продуктивність суспільної цраці; виробництво продукції промисловості й сільського господарства на душу населення; обсяг матеріального достатку на душу населення; забезпеченість території природно-ресурсним потенціалом; демографічний потенціал тощо) В. Поповкін визначив вагу кожної області в економіці країни й сформував групи-мезорайони: Донбас, Катеринославське Придніпровя, Слобідська Україна, Київське Полісся, Волинське Полісся, Українські Карпати, Поділля, Середнє Придніпровя, Північне Причорноморя, Крим. На підставі мезорайонування він виокремив пять макроекономічних районів [12]:
1) Центральноукраїнський (Київська, Чернігівська, Житомирська, Черкаська, Кіровоградська області);
2) Донбас та Нижнє Придніпровя (Донецька, Дніпропетровська, Луганська, Запорізька області);
3) Слобідська Україна (Харківська, Сумська, Полтавська області);
4) Причорноморський (Одеська, Миколаївська, Херсонська області та Автономна Республіка Крим);
5) Західноукраїнський (Рівненська, Волинська, Львівська, Івано-Франків-ська, Тернопільська, Вінницька, Хмельницька, Закарпатська, Чернівецька області).
Мережа районів, яку запропонував В. Поповкін, є найбільш обґрунтованою, бо обєктивно віддзеркалює особливості сучасного регіонального розвитку України. Тому характеристика макрорегіонів України в курсовій роботі дається саме за В. Поповкіним. Назви деяких регіонів спрощені, а саме: Донбас і Нижнє Придніпровя ми названі Донецько-придніпровським районом, а Слобідська Україна Північно-Східним.
1) ЦЕНТРАЛЬНОУКРАЇНСЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ РАЙОН
Район складається з Київської, Чернігівської, Черкаської, Житомирської й Кіровоградської областей. За територією (136,2 тис. км2, або 22,6% загальноукраїнського показника) він поступається лише Західноукраїнському, а за кількістю населення (9,9 млн чол.) Донецько-Придніпровському й Західноукраїнському.
Агропромисловий комплекс Центральноукраїнського району є однією з найважливіших ланок структури народного господарства. Значення сільського господарства й харчової промисловості виходить за межі району. Питома вага валової продукції сільського господарства в загальноукраїнському обсязі становить 23% (друге місце після Західноукраїнського району). На Центральноукраїнський район припадає 21% виробленого країною зерна, 28% цукрових буряків, 13% соняшнику, 19% овочів, 22% мяса, 27% картоплі.
Агропромисловий комплекс району характеризується великою структурно-галузевою різноманітністю, що зумовлює його розташування у трьох природно-кліматичних зонах. Полісся спеціалізується на молочно-мясному скотарстві, льонарстві й картоплярстві. За виробництвом картоплі Чернігівська область посідає перше місце серед областей України, хоч загалом район у цьому відношенні поступається Західноукраїнському. Спеціалізація лісостепової зони цукрові буряки, зернові культури (пшениця, ячмінь), мясо-молочне скотарство, свинарство. Більша частина території району входить до "цукрового поясу" України. Південна половина Кіровоградщини входить до степової зони. Тут ще є цукрові буряки, але вже зявляється соряшник. Зернові культури (пшениця, ячмінь, кукурудза) мають більшу питому вагу в посівах в порівнянні з попередніми зонами. Скотарство має мясо-молочний напрямок; поширене свинарство, яке базується, зокрема, на зерні, відходах цукроваріння й олійництва.
2). ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ РАЙОН
До складу району входять Рівненська, Волинська, Львівська, Івано-Фран-ківська, Тернопільська, Вінницька, Хм?/p>