Архітектура Романського періоду
Информация - Строительство
Другие материалы по предмету Строительство
?бтесували з боків і лицьової сторони (внутрішня частина стіни залишалася неопрацьованої). Різьблення на камені також наносили заздалегідь.
Незважаючи на те що романські зодчі багато в чому спиралися на традиції античного Рима, вони цілком відмовилися від кладки цегли насухо і від бетонної кладки шарами, що мають горизонтальну довжину. У Середні століття зводили стіни, що включають до трьох шарів чи каменю цегли, із забуткой з розчину і камяного баласту. Потім укладали зовнішній ряд, найчастіше з тесаных камяних блоків, скріплених розчином.
Для виконання зводів використовувалися деревяні кружала і камені, яким штучно придавалась клинчатая форма. Для скріплення каменів застосовувався розчин. Камені могли бути неоднаковими по довжині і висоті, звичайно рівну висоту мали тільки камені одного рівня, а самі ряди могли мати різну висоту. Однак стіни не штукатурилися, тому сама кладка повинна була бути акуратної, декоративної. Іноді стіни декорувалися плитками різних відтінків.
Застосовувалися й інші елементи, що додають зовнішнім стінам декоративність. Насамперед це були арки, що прикрашали дверні і віконні прорізи. Самі прорізи на ранніх етапах розвитку романського стилю мали напівциркульне, а пізніше - склепінне завершення. Масиви зовнішніх стін декорувалися аркатурами, що часто доповнювалися скульптурними фризами.
Вхід у храм розташовувався в західній частині фасаду і являв собою один чи три портали, виконані у виді декількох рядів колон, перекритих напівциркульними чи стрілчастими архівольтами.
Внутрішні приміщення намагалися прикрашати, але, у порівнянні з мами Візантійської імперії, ці прикраси були дуже скромні. Як правило, вони включали невеликі чи мозаїки фрески.
Початок II тисячоріччя ознаменувалося тим, що в цей період у странах Західної Європи одночасно закінчилися війни, усілякі нещастя і природні катаклізми, що продовжувалися тут на протязі 150 років. Почався черговий період розквіту архітектури. У Франції, Німеччини й інших країн стали створюватися школи, причому усі вони, незважаючи на деякі розходження, розвивалися приблизно в одному напрямку.
Завдяки Хрестовим походам і паломничествам жителі европейских країн стали більше дізнаватися про спосіб життя, традиціях і лантухтурі народів Сходу, що не могло не відбитися на їхньому житті. Став налагоджуватися торгові звязки. Зявилися мандрівники. Усе це привело до будівництва доріг, мостів і готелів, причому будівництвом займалися переважно монастирі.
Як уже було відзначено вище, феодали Середньовіччя проживали в укріплених житлах, що іменувалися замками. Вони зводились на піднесених місцях, з яких зручніше було спостерігати 34 місцевістю і вести оборону у випадку воєнних дій. Замки являлись центрами поселень - навколо них тіснилися будівлі тих, хто обробляв землі феодалів, пас худобу і т.д.
У центрі двору розташовувалася донжон - головна вежа, у XI столітті служившая житлом феодалу. Нижній поверх був коморами, на другому розташовувалися спальні пана, його чоловіки і дітей, на третьому знаходилися кімнати слуг. Вежа мала ще підземелля, яка використовувалося для висновку в ньому злочинців селища. На криші стояв дозорець і уважно оглядав місцевість.
Пізніше, у XII столітті, феодал з родиною переселявся у вежу тільки під час воєнних дій, а в інший час проживав у будинку, який розташовувався в стін донжона, але не був так добре укріплений. Крім донжона і будинку феодала, на території замка, як правило, розташовувалася капела (невелика каплиця). На внутрішньому дворі малися різні господарські і підсобні приміщення.
Замок феодала (чи монастир) і вирослі поруч будівлі зіставляли основу міста. Найчастіше замок розташовувався на чи горі скелі, був добре захищений, мав великий запас продовольства і міг витримувати тривалу облогу. Одним з них був Каркасон - замок герцогів тулузских, що розташовувався на неприступній скелі в підніжжя Піренеїв. Інші житлові будівлі знаходилися внизу, на рівнині.
Подібне поселення не завжди переростало в місто, але, якщо це відбувалося, його центром уже був не чи замок монастир, а ринкова площа. На ній піднімався головний міський собор. Пізніше поруч із собором стали будувати будинок ратуші (органа міського самоврядування). У центральній частині міста також розташовувалися житла правителів міста, найбільш багатих городян, купців, старшин ремісничих цехів.
Вдома інших жителів розташовувалися, у залежності від професій, у відведених для цього місцях. Так, існували вулиці і навіть цілі квартали зброярів, ювелірів, ткачів, кравців, булочників, аптекарів і інших. У містах Середньовіччя був дуже низький рівень упорядженості: вони не мали водопроводу і каналізації. Бруківки місцями були викладені каменем, але через те, що помиї виливалися прямо на вулицю, у місті майже завжди було дуже брудно, тому досить часто виникали епідемії.
Починаючи з XII століття в багатьох містах малося регулярне планування. Місто поділяли на чотири рівних квартали дві широкі прямі вулиці, що перетинаються в центрі під прямим кутом. Навколо міста зводився високий і добре укріплений чи пояс кілька поясів фортечних стін. За стінами влаштовувався рів, через який можна було перейти по звідних мостах. У мостів і міських воріт вдень і вночі стояла стража. На ніч мости піднімалися, ворота защіпалися, а вулиці загороджувалися товстими ланцюгами.
Через того що простір був обмежений фортечними стінами, місто не могло рости вшир. Тому він був дуже тісно з?/p>