Радiорелейнi комплекси на основi перспективних схемо-технiчних рiшень
Дипломная работа - Компьютеры, программирование
Другие дипломы по предмету Компьютеры, программирование
?ленi наступнi 6 класiв:
клас1: устаткування, у якому застосовуються двопозицiйнi методи модуляцiСЧ (наприклад 2-FSK, 2-PSK чи еквiвалентнi СЧм);
клас2: устаткування, у якому застосовуються чотирипозицiйнi методи модуляцiСЧ (наприклад 4-FSK, 4-QAM чи еквiвалентнi СЧм);
клас3: устаткування, у якому застосовуються восьмипозицiйнi методи модуляцiСЧ (наприклад 8-PSK чи еквiвалентнi СЧм);
клас4: устаткування, у якому застосовуються 16- чи 32-позицiйнi методи модуляцiСЧ (наприклад 16-QAM чи 32-QAM чи еквiвалентнi СЧм);
клас5: устаткування, у якому застосовуються 64- чи 128-позицiйнi методи модуляцiСЧ (наприклад 64-QAM чи 128-QAM чи еквiвалентнi СЧм);
клас6: устаткування, у якому застосовуються 256- чи 512-позицiйнi методи модуляцiСЧ (наприклад 256-QAM чи 512-QAM чи еквiвалентнi СЧм).
Цi класи служать ознакою системи i не мають на увазi обмежень на види модуляцiСЧ, що застосовуються, за умови виконання вимог стандартiв ETSРЖ i МiжнародноСЧ електротехнiчноСЧ комiсiСЧ (International Electrotechnical Commission, РЖES) на параметри устаткування.
Структура РРРСП залежить вiд СЧСЧ призначення. Оскiльки звязок здiйснюСФться за допомогою радiохвиль, то для кожного напрямку передачi передбачаються передавач, приймач, антени, а також модулятор i демодулятор(рис. 1.6).[4]
Рис. 1.6. Загальна структурна схема радiорелейноСЧ системи передачi iнформацiСЧ: 1 - модулятор; 2 - передавач; 3 - приймач; 4 демодулятор
Рiзнi елементи системи мають наступне призначення:
-модулятор перетворюСФ параметри електромагнiтних коливань таким чином, щоб можна було використовувати СЧх для передачi iнформацiСЧ;
-демодулятор виконуСФ зворотну функцiю: вiн створюСФ сигнал, iдентичний тому, що подаСФться на вхiд модулятора, але змiнений пiд впливом шумiв i викривлень;
-передавач перетворюСФ сигнал з виходу модулятора в сигнал, за допомогою якого можна було б передати iнформацiю на наступний iнтервал системи;
-приймач перетворюСФ прийнятий сигнал таким чином, щоб за допомогою демодулятора можна було вiдновити первинний сигнал;
-антени являють собою елемент звязку мiж передавальною лiнiСФю i середовищем передачi; пiд час передавання антени забезпечують випромiнювання електромагнiтних коливань, що надходять, а пiд час приймання вони "збирають" падаючу енергiю; коаксiальнi кабелi або ж, значно частiше, хвилеводи служать як передавальнi лiнiСЧ, що звязують передавачi i приймачi з антенами.
Застосовуються три види розмiщення апаратури радiорелейних станцiй:
1.Вся апаратура, крiм антенного пристрою, розмiщуСФться у примiщеннi. Зниження енергетичних втрат досягаСФться застосуванням хвилеводiв чи спецiальних кабелiв з малими втратами. ВикористовуСФться в нижнiй частинi дiапазонiв частот, видiлених для радiорелейного звязку.
2.Все устаткування радiорелейноСЧ станцiСЧ розмiщуСФться безпосередньо поруч з антеною в контейнерi, захищеному вiд впливу атмосферних опадiв. ВикористовуСФться рiдко, в основному, у верхнiй частинi дiапазонiв частот.
3.Апаратура складаСФться з двох частин: радiочастотного блока, установленого безпосередньо в антени, та iншого устаткування, розташованого в примiщеннi. Цi частини зСФднуються звичайними коаксiальними кабелями на промiжних частотах. Типова довжина кабелiв 300 м. Цей варiант широко використовуСФться для всiх дiапазонiв частот i зручний для унiфiкацiСЧ станцiй рiзних дiапазонiв з однiСФю i тiСФю ж пропускною спроможнiстю, тому що для переходу в iнший дiапазон досить замiнити тiльки виноснi модулi з антенним пристроСФм.
При проектуваннi системи прямоСЧ видимостi передбачаСФться, що iнтервали траси вiльнi вiд перешкод, тому в загальному випадку антени встановлюються на височинi, на горi веж чи щогл.
Системи можуть мати один чи кiлька ретрансляцiйних iнтервалiв.
Якщо вiдстань мiж двома пунктами звязку невелика i запас енергетичного потенцiалу в даному випадку можна вважати цiлком достатнiм, а також пiд час встановлення антен на трасi можна знайти такi дiлянки, де антени будуть знаходитися на вiдстанi прямоСЧ видимостi вiдносно одна одноСЧ, то звязок може бути забезпечений при наявностi тiльки одного ретрансляцiйного iнтервалу.
Якщо ж вiдстань мiж двома пунктами звязку досить велика чи якщо можливi перешкоди не дозволяють розташувати антени так, щоб вони знаходилися на вiдстанi прямоСЧ видимостi, то звязок може бути забезпечений тiльки при наявностi декiлькох ретрансляцiйних iнтервалiв, тобто за допомогою промiжних станцiй.
Промiжнi станцiСЧ виконують двi основнi функцiСЧ:
-"оптимальну": антени кожних двох сусiднiх станцiй повиннi знаходитися на вiдстанi прямоСЧ видимостi;
-пiдсилювальну: прийнятий сигнал пiдсилюСФться i тiльки пiсля цього передаСФться на наступну промiжну станцiю.
Поряд з активними ретрансляцiйними станцiями можуть використовуватися пасивнi, котрi за допомогою, наприклад, плоского дзеркала вiдбивають сигнали без посилення (рис. 1.7).
Якщо станцiСЧ, мiж якими повинний бути встановлений звязок, мають невигiдне географiчне розташування, наприклад, якщо вони встановленi в западинах, то кiнцевi станцiСЧ можуть бути побудованi на прилеглих височинах. Для забезпечення звязку мiж цими станцiями може бути використаний радiочастотний кабель.
Звязок може бути однобiчний i двобiчний. Однобiчна (симплексна) система звязку зазвичай використовуСФться для передачi телевiзiйних сигн