АПК в сучасних умовах господарювання
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
°селення країни залишаються надто низькими, а політичні ризики надто високими.
Проект “Біодизель” один із тих, що задовольняє цим критеріям. За останні роки рапс набув в Україні масового поширення. Щорічно в різних областях землі під рапс збільшуються в 2 і більше разів. У той же час інфраструктура для зберігання та переробки рапсу практично відсутня в Україні. Отже, проект “Біодизель” це побудова інфраструктури зберігання та переробки рапсу на біопаливо, шрот і гліцерин. Ринок збуту екологічного палива вся Єврозона, де вже зараз діють пільги на використання екологічних біопалив. До цього треба додати ще й податкові та митні пільги при розміщенні експортного проекту в одній із вільних економічних зон України.
До такого роду проектів також належать давальницькі та лізингові проекти, які можуть виконуватись за участю та за підтримки іноземних банків, що вже діють в Україні. Це також можуть бути ефективні проекти в галузі вирощування лікарських рослин та технічних культур.
До екзотичних, але дуже привабливих проектів (на які в Україні чекає велике майбутнє) належать аутсорсінг високих технологій, біотехнологічні дослідження та програмування. Українці одна з найосвіченіших націй, в недалекому минулому мали наукові школи та дослідні центри, в тому числі в аграрному секторі науки. Для розвитку проектів “аутсорсінг” не потрібні значні капіталовкладення. Персональні компютери та Інтернет є повсюдно в Україні, а 3-5 безробітних талановитих вчених знайти при бажанні не так уже й складно.
3.3 Інветиції в АПК і продовольча безпека.
Затяжна системна криза в державі зумовила різкий спад інвестиційної діяльності, особливо в агропромисловому комплексі. За даними Держкомстату України, капітальні вкладення в АПК з усіх джерел фінансування за 1990-2000 рр. скоротились у понад 10 разів. Економісти-аграрники зазначають, що у розрахунку на 1 га угідь інвестиції становили у 1998 році лише 15 гривень і не достатні для придбання навіть ручного інвентарю.
Слід при цьому зазначити, що зменшення обсягів виробництва в сільському господарстві найбільшою мірою корелювало саме з динамікою падіння обсягів капітальних вкладень у зазначену галузь. Зокрема, валова продукція сільського господарства України у 2000 році становила менше половини від рівня 1990 року. По основних видах продуктів харчування (мясо, ковбасні вироби, тваринне масло, молоко, сири, олія, цукор, борошно, крупи, хліб і хлібобулочні вироби, кондитерські вироби та консерви) падіння їхнього виробництва за період 1990-2000 рр. коливалося від 50 % до 90 %. Тобто у 2000 році обсяги цих продуктів становили від половини до десятої частини того, що вироблялось у 1990 році.
Майже повністю припинились процеси відтворення й оновлення матеріально-технічної бази АПК. Відтак, в аграрному виробництві відбувається деіндустріалізація та перехід на ручну працю. Вибуття основних засобів виробництва сільськогосподарських підприємств майже утричі перевищує їхнє надходження. Хоча капітальні вкладення у переробну сферу АПК України впродовж останніх трьох років мали тенденцію до певного зростання, їхня частка у вартості виробничих основних фондів у 1990-2000 рр. становила менше 5 %. Для збалансованого ж відтворення виробничого потенціалу цієї сфери необхідно втричі більше інвестицій. Нині тут функціонує велика кількість інвестиційно малопривабливих, технологічно відсталих, переважно фондо- й енергоємних виробничих потужностей, неспроможних випускати високоякісні продукти харчування відповідно до вимог міжнародних стандартів.
Трудовий аграрний потенціал, як найважливіша складова його виробничого потенціалу, також використовується з низькою ефективністю, а продуктивність праці має сталу тенденцію до падіння. Кількість працюючих у сільському господарстві, включаючи й особисте підсобне господарство, у 2000 році залишилася практично на рівні 1990 року - близько 5 млн осіб, незважаючи на дворазове зменшення обсягу валової сільськогосподарської продукції. Все це призвело до того, що склалася критична ситуація із забезпеченням соціально-економічних основ відтворення людських ресурсів в аграрному секторі. Витрати на відтворення робочої сили тут становлять тільки половину того низького рівня, який має місце в промисловості.
Витрати на протиерозійні та інші землеохоронні і меліоративні роботи постійно зменшуються. Зокрема, витрати на охорону земельних угідь за період з 1990 по 2000 рр. скоротились у 25 разів. Площа еродованої ріллі протягом останніх років збільшилась на третину і щорічно розширюється на 100 тис. га, а вміст гумусу в грунтах знизився на 25 %. Незважаючи на те, що за 90-і роки значно зменшились обсяги виробництва аграрної продукції, індустріальні тваринницькі комплекси практично повністю припинили свою діяльність та різко зменшилося застосування мінеральних добрив й агрохімікатів, екологічний стан навколишнього природного середовища загалом майже не поліпшився. Природно-ресурсний потенціал аграрного виробництва втрачає свої відновлювальні та асиміляційні можливості, що загрожує ресурсо-екологічній безпеці суспільства, а зрештою - й продовольчій безпеці.
Проблема продовольчого забезпечення населення і продовольчої безпеки залежить не лише від фізичної по?/p>