Психологічні якості працівників та їх використання у процесі менеджменту
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
?сті.
Мотивування індивідуальних і колективних зусиль є важливим виховним прийомом, який потребує глибокого проникнення у психологію іншої людини. Вибір адекватних мотиваторів не можна обмежувати приписами нормативної моделі колективної діяльності. Він значною мірою зумовлюються рівнем психолого-педагогічної підготовки менеджера, відображаючи у повсякденній практиці його мистецтво, талант та організаційні здібності.
Здійснення комунікативних звязків. У цьому контексті конкретним функціональним обовязком менеджера є передавання службової інформації про стан справ на виробництві від верхніх рівнів до нижніх і навпаки. Якщо вся інформація проходить тільки через менеджера, поведінка підлеглих може відхилятися від приписів нормативної моделі. Монополізація інформації призводить до виключення її нормативних каналів і отримання спотворених або неповних відомостей підлеглими через неформальні канали. У колективі можуть поширюватися чутки, які погіршують психологічний клімат і підривають основу спілкування менеджерів і підлеглих.
Важелі психологічного впливу при виконанні менеджером посадових обовязків треба використовувати комплексно, в діалектичній єдності процесів єдиноначальства і самоорганізації працівників.
- Психологічні якості працівників та їх використання у процесі менеджменту
Базовими поняттями психології є поняття людина, особистість, індивід, індивідуальність. У повсякденному житті їх застосовують як синоніми. У психології ними позначають різні феномени.
Поняттям людина позначають субєкта діяльності, наділеного осмисленою поведінкою; конкретну людину як представника певної соціальної групи поняттям індивід. За потреби охарактеризувати неповторність суттєвих ознак індивіда застосовують поняття індивідуальність, яке трактують як сукупність особливостей, зумовлених обставинами життя й діяльності, що відрізняють одну людину від іншої.
Поняття особистість стосується конкретної людини, представника певної соціальної групи, наділеної індивідуальними особливостями, які розвинулися на основі задатків.
Особистість наділена такими психологічними рисами:
стійкість вияву якостей, що дає змогу передбачити поведінку працівника у певних виробничих і побутових ситуаціях;
цілісність, що означає тісну взаємоповязаність її рис;
вияв особистості відбувається в багатогранній діяльності, спрямованій на всебічне пізнання, перетворення себе, навколишнього світу.
Особистість є явищем соціальним, своєрідним продуктом спілкування та взаємодії людей. Адже людина формує власне світосприймаття у спілкуванні з іншими, виконуючи при цьому певні соціальні ролі. Щоб пізнати людину як особистість, необхідно знати її соціальне середовище, загальну картину взаємовідносин із реальним світом. Вона формується в різних соціальних групах: у сімї, серед колег по роботі, у колі друзів, під впливом родичів тощо. У кожної людини є 56 таких груп (психологи називають їх еталонними), що найбільше впливають на її поведінку.
Отже, особистість конкретна людина, носій свідомості і самосвідомості, певних соціального статусу й ролей. Пізнати її можна лише через розкриття цих ролей.
Соціальний статус особистості позиція особистості в соціальній системі, повязана з її належністю до певної соціальної групи, спільноти, а також сукупність соціальних ролей та ступінь їх реалізації.
Охоплює він соціальні параметри становища особистості в суспільстві: освіту, професію, кваліфікацію, посаду, матеріальне становище, партійну та професійну належність, наявність влади, демографічні та етнічні характеристики (національність, релігійність, вік, сімейний стан, родинні звязки).
Соціальна роль особистості певний стереотип, шаблон поведінки, якого очікують від людини у конкретній ситуації.
Рольова функція особистості передбачає використання прав і виконання обовязків. При цьому розрізняють два різновиди ролей: конвенціальні й міжособистісні.
Конвенціональні ролі є стандартизованими правами й обовязками, наприклад батька, сина, працівника певної служби, менеджера і т. п. Однак не завжди офіційне становище автоматично гарантує фактичну відповідність певній ролі, посаді.
Міжособистісні ролі виявляються у процесі реалізацій прав і обовязків залежно від індивідуальних особливостей, здібностей людини. Виконання міжособистісних ролей формує соціальний статус. При цьому одні особистості набувають популярності, авторитету й поваги, інші виявляються відкинутими. Між цими полюсами перебувають середнячки, які різною мірою тяжіють до одного з них. Певний соціальний статус закріплений за кожною людиною.
Особистість і її соціальний статус є тісно взаємоповязаними, часто взаємодоповнюючими феноменами. Адже завдяки своєму статусу особистість інтегрується в систему суспільних відносин, позиціонується на ній. Він забезпечує їй повагу, престиж, репутацію, можливість впливати на інших. Усе це є передумовою формування особистої визначеності, формування Я - концепції, яка органічно поєднує в собі дві складові Я як діяча, і Я як обєкта відносин. У першому випадку поняття Я визначає ставлення особистості до інших, у другому оцінку себе, отриману через призму думок і оцінок інших. У соціальній психології це явище називають дзеркальне Я