Психологічна готовність до шлюбу
Дипломная работа - Психология
Другие дипломы по предмету Психология
ипадку і 63,6% у другому) або визнала недостатню розвиненість у себе відповідних якостей, або ухилилась від відповіді. В обох випадках тільки 9,1% учнів (це були винятково юнаки) заявили про достатню розвиненість у себе названих якостей. Всі інші досліджувані (9,1% У першому випадку і 27,3% у другому) відповіли, що відповідні якості розвинуті у них до деякої міри. Отже, як бачимо, старшокласники досить критичні щодо своїх достоїнств. Причому дівчата, очевидно, знову-таки за рахунок більшої серйозності в питаннях, що стосуються сімейної сфери, оцінюють себе прискіпливіше ніж юнаки.
В цілому проведене дослідження показало, що уявлення старшокласників про шлюб та сімю відзначаються недостатньою повнотою, розходженнями у поглядах юнаків і дівчат, досить низькою оцінкою себе як майбутнього сімянина.
Певна звуженість образів характерна для таких аспектів шлюбно-сімейних уявлень учнів, як уявлення про якості ідеального подружжя, мужність і жіночність, сімейні ролі та їхній розподіл між чоловіком і жінкою. Особливою ж неповнотою відзначаються уявлення школярів про функції сімї та організацію сімейного життя.
Виявлені особливості шлюбно-сімейних уявлень юнаків, які свідчать про значні прогалини у їхніх знаннях про шлюб та сімю, неправильні, нереалістичні погляди на деякі питання і які, очевидно, позначаються на їхньому ставленні до інституту сімї, необхідно враховувати в процесі цілеспрямованої підготовки юнаків до сімейного життя.
Таким чином, теоретичне дослідження, що проведене нами в представленому розділі наочно підтверджує необхідність враховувати серед чинників, які впливають на готовність молодих людей до шлюбу - чинник маскулінності і фемінінності.
Розділ 2. Методи психологічного вивчення готовності до шлюбу
2.1 Стандартизовані методики психологічного вивчення проблем сімї
Істотним компонентом практичної ефективності вивчення проблем сімї є коректне застосування стандартизованих психодіагностичних методик. Сформулюємо необхідні умови, що забезпечують таке використання методик [2]:
1) глибоке оволодіння змістом основних діагностичних концептів, істотних для обстеження сімї, уміння психологічного тлумачення цих концептів;
2) оволодіння прийомами оперативного планування психодіагностичного обстеження конкретної сімї, при якому пропорція стандартизованих і клініко-діалогічних методів психодіагностики, а також самої корекційно-терапевтичної роботи з утручанням знаходилася б в адекватній відповідності з: а) змістом запиту і чекань клієнта, б) психологічним змістом і динамікою самого проблемного комплексу, що характеризує поточний (динамічний) стан сімї, в) обєктивними соціально-економічними умовами роботи психолога (умовами платного або безкоштовного проведення обстеження);
3) оволодіння репертуаром конкретних спеціалізованих методик стандартизованої сімейної психодіагностики, адекватних визначеним умовам і задачам психолога;
4) оволодіння психометрикою і застосування стандартизованих психодіагностичних методик вимірювального типу (тестів).
Існують такі психологічні методи вивчення сімї [2; 30; 48; 71]:
1) науково-дослідні, спрямовані на теоретичне узагальнення даних, що розширюють професійний кругозір психолога-практика;
2) діагностичні, за допомогою яких отримують конкретні дані, необхідні для роботи з певною сімєю;
3) корекційно-діагностичні, або психотерапевтичні, спрямовані на визначення форм і змісту корекційної роботи з сімєю. При цьому психологічна діагностика сімї передбачає розвязання таких завдань [14]:
зясування того, чи є проблема сімї обєктом впливу психолога або інших фахівців (психіатра, юриста, дефектолога тощо);
виявлення обєкта психологічної допомоги (дитина, її батьки, сімя загалом);
вибір способу впливу (індивідуальна робота з дитиною, її батьками, подружньою парою, дитиною і батьком, групою дітей, батьків, сімєю загалом);
психодіагностика під час корекційного впливу з метою визначення тактики корекційного процесу (реакції членів сімї на психолога й один на одного, особливості їхньої поведінки тощо).
Серед існуючих теоретичних концепцій вирізняють два полярних підходи до вивчення сімї: індивідуальний і системний. При індивідуальному підході сімя розглядається як стрес-фактор, з яким має впоратися член сімї який звернувся за консультацією до психолога. Завдання психолога полягає у виявленні індивідуальних особливостей членів сімї, що утруднюють сімейну адаптацію. Системний підхід переміщує центр діагностики з індивіда на групові процеси сімї як системи, а проблеми членів сімї в цьому разі вважаються такими, що відбивають дисфункції сімейної системи.
У межах індивідуального підходу використовують діагностичні засоби, спрямовані на дослідження таких сфер сімейного життя, як подружні стосунки, стосунки батьків і дітей, стилі виховання і їх вплив на становлення особистості дитини.
Діагностика подружніх стосунків спрямована насамперед на виявлення факторів, що знижують задоволеність шлюбом і, отже, порушують його стабільність.
Так, виявлення рівня подружньої сумісності на основі структурно-функціонального підходу (коли сумісність виявляється у здатності подружжя утворювати цілісну, врівноважену сімейну діаду з узгодженими і несуперечливими сімейними ролями) припускає вивчення різних характеристик подружжя:
психофізіол