Процес становлення та розвитку підприємництва в Україні
Дипломная работа - Экономика
Другие дипломы по предмету Экономика
?их підприємств виступає та обставина, що вони відповідають за своїми обовязками тільки майном, що знаходиться в їхній власності (ні держава не відповідає по їх зобовязаннях, ні вони самі не відповідають по зобовязаннях держави).
Приватне підприємництво це форма здійснення економічної активності від імені підприємства (якщо воно зареєстровано в якості такого) чи підприємця (якщо така діяльність здійснюється без найму робочої сили, у формі індивідуальної трудової діяльності).
Звичайно, кожний з цих видів державне і приватне підприємництво має свої відмітні ознаки, але основні принципи їхнього здійснення багато в чому збігаються. І в тому і в іншому випадку здійснення такої діяльності припускає ініціативність, відповідальність, інноваційний підхід, прагнення до максимізації прибутку. Схожою є і типологія обох видів підприємництва.
Розмежування підприємницької діяльності за видами має здебільшого теоретичний, до того ж неофіційний, характер. Тому допускається застосування різних ознак і, відповідно, критеріїв та видів підприємницької діяльності.
За ознакою субєкта учасника відповідних правовідносин підприємницька діяльність поділяється на:
1.Підприємництво без участі юридичної особи (просте). Воно здійснюється фізичними особами, що набули в установленому порядку статусу субєкта підприємницької діяльності.
2.Підприємництво з участю юридичної особи (складне).
Залежно від наявності обмежень у зайнятті підприємницькою діяльністю останню можна поділити на:
2.1.Вільну підприємницьку діяльність. Для провадження такої діяльності не потрібна згода (дозвіл) держави в особі уповноважених нею органів. Така діяльність провадиться за принципом дозволено все, що не заборонено законом. При цьому, наприклад, державна реєстрація субєкта підприємницької діяльності не є дозволом на зайняття підприємницькою діяльністю, оскільки здійснюється за заявочним принципом. У той же час виготовлення печатки субєктом підприємницької діяльності вимагає дозволу відповідного органу внутрішніх справ, що є своєрідним обмеженням у провадженні підприємницької діяльності.
2.2.Дозвільну підприємницьку діяльність, провадження якої потребує певної згоди державних органів. Дозвільною є також діяльність, що провадиться з обмеженнями, встановленими законодавством, які, в свою чергу, можна поділити на:
- обмеження, повязані з організаційно-правовою формою підприємців;
- обмеження, повязані з формою власності субєкта підприємництва (наприклад, діяльність, повязана з виготовленням і реалізацією військової зброї та боєприпасів до неї, видобуванням бурштину, охороною окремих особливо важливих обєктів права державної власності, може здійснюватися тільки державними підприємствами та організаціями);
- обмеження, повязані з необхідністю придбання ліцензії. Перелік видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, міститься у ст. 9 Закону України від 1 червня 2000 р. № 1775-ПІ Про ліцензування певних видів господарської діяльності;
- обмеження діяльності, повязані із необхідністю придбання патенту (види діяльності, що підлягає патентуванню, а також порядок патентування визначається Законом України від 23 березня 1996 р. № 98/96-ВР Про патентування деяких видів підприємницької діяльності).
За формами власності та організацією можна виділити такі основні види підприємництва:
- індивідуальне засноване на приватній власності фізичної особи та її праці (фермери, ремісники, що не застосовують постійно найману працю);
- сімейне ґрунтується на приватній власності громадян-членів однієї сімї з можливістю використання найманої робочої сили;
- приватне, або партнерське, зі створенням юридичної особи і обмеженою відповідальністю (малі підприємства, товариства, кооперативи, як правило, користуються найманою працею);
- акціонерне засноване на власності акціонерів (власники цінних паперів індивідууми, юридичні особи);
- орендне береться за відповідну плату на певний час у користування, що дає йому право бути власником результатів праці та розпоряджатися майном;
- колективне (народне) засноване на власності трудового колективу на майно, продукцію і доходи;
- інноваційне ґрунтується на інтелектуальній власності;
- спільне створюється обєднанням майна різних власників.
Розрізняють підприємства малі, середні та великі.
У Господарському Кодексі України наведені такі визначення.
Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує пятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної пятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.
Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну пяти мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.
Усі інші підприємства визнаються середніми. [20]
Малими вважають підприємства з певною кількістю працюючих. Так, у США до цієї категорії належать підприємства, на яких зайнято до 500, у Японії до 300 чол.
Малі підприємства засновуються на будь-якій формі власності та здійснюють ?/p>