Geum.ru

Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку України

Информация - Страхование

Другие материалы по предмету Страхование

иникаючих суперечок. Держава також встановлює з урахуванням інтересів всього суспільства перелік видів обовязкового страхування.

Актами вітчизняного законодавства регулюються такі правові відносини:

  1. визначення порядку державної реєстрації страховиків (ст.2), обєднань страховиків (ст.12), товариств взаємного страхування (ст.13), страхових брокерів (ст.14) та фонду страхових гарантій (ст.32);
  2. встановлення основних вимог щодо правил страхування (ст.16);
  3. валютне регулювання виплат страхових сум (відшкодувань) (ст.18);
  4. встановлення кваліфікаційних вимог до аварійних комісарів (ст.24);
  5. визначення випадків, коли страховики не несуть відповідальності за разголошення відомостей, повязаних із страховим випадком (ст.24);
  6. встановлення загальних умов для відмов страховиками у виплаті страхових сум (відшкодувань) (ст.25);
  7. встановлення основних вимог до визнання договору страхування недійсним (ст.28);
  8. визначення порядку ліцензування страхової діяльності (ст.39);
  9. визначення порядку реорганізації страховика (злиття, приєднення, поділ, виділення, перетворення) (ст.43);
  10. встановлення порядку вирішення спорів, повязаних із страхуванням (ст.45).

Функції Кабінету Міністрів України шодо правового регулювання страхової діяльності:

  1. визначає форми типового договору страхування, порядок проведення і особливі умови ліцензування обовязкових видів страхування (ст.5);
  2. встановлює максимальні розміри страхових тарифів або методику їх розрахунків та мінімальні розміри страхових сум при здійсненні обовязкового страхування (ст.9);
  3. визначає порядок визначення фактичного та нормативного запасу платоспроможності і страхового гарантійного фонду страховиків (ст.29);
  4. визначає окремий перелік резервів по медичному страхуванню і страхуванню цивільної відповідальності операторів за ядерну шкоду, а також порядок їх формування і облік (ст.30);
  5. встановлює перелік страхових резервів та порядок їх розрахунків (ст.30);
  6. визначає порядок використання резервів із страхування життя для довгострокового кредитування житловлго будівництва, в т.ч. індивідуальних забудовників (ст.30);
  7. затверджує положення про Міністерство фінансів України та його органи на місцях (ст.35).

Державний нагляд за страховою діяльностю здійснюється з метою дотримання вимог законодавства України про страхування, ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів страхувальників і здійснюється Міністерством фінансів України та його органами на місцях, що діють відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Основними функціями Міністерства фінансів України є:

  1. ведення єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків) (ст.36);
  2. видача ліцензій на проведення страхової діяльності (ст.36);
  3. контроль за платоспроможністю страховиків щодо виконання їх страхових забовязань перед страхувальниками (ст.36);
  4. встановлення правил формування, розміщення та обліку страхових резервів (ст.36);
  5. розробка нормативних і методичних документів з питань страхової діяльності, що віднесена цим Законом до компетенції Міністерства фінансів України (ст.36);
  6. узагальнення практики страхової діяльності, розробка і подання у встановленому порядку пропозицій щодо розвитку і вдосконалення законодавства України про страхову діяльність (ст.36);
  7. участь у здійсненні заходів щодо підвищення кваліфікації кадрів для страхової діяльності (ст.36);
  8. встановлення вимог до кваліфікації осіб, які можуть займатись актуарними розрахунками (ст.39);
  9. затверджує правила добровільного страхування (ст.15);
  10. затверджує положення про централізовані страхові резервні фонди страховиків (ст.29);
  11. встановлює методику формування резервів із страхування життя, обсяги страхових забовязань залежно від видів договорів страхування життя, а також мінімальні терміни дії договорів страхування життя (ст.29);
  12. встановлює щоквартальну (річну) форму звітних даних страховиків за наслідками страхової діяльності (ст.33);
  13. встановлює форму та порядок річного балансу страховика для публікації його у засобох масової інформації (ст.34);
  14. встановлює особливий порядок забеспечення правонаступництва щодо укладених договорів страхування у випадках реорганізації страховика (ст.43);
  15. виключення страховика з Єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків) у випадках, передбачених ст.43 Закону України “Про страхування” (ст.43).

Міністерство фінансів України має право:

  1. у межах своєї компетенції одержувати від страховиків встановлену звітність про страхову діяльність та інформацію про їх фінансовий стан, а також інформацію від підприємств, установ і організацій, в т.ч. банків та громадян, необхідну для виконання покладених на нього функцій (ст.37);
  2. проводити перевірку щодо правильності застосування страховиками законодавства України про страхову діяльність і достовірності їх звітності по показниках, що характеризують виконання договорів страхування, начастіше одного разу на рік, призначати проведення за рахунок страховика додаткові обовязкові аудиторської перевірки з визначенням аудитора (ст.37);
  3. при виявленні порушень страховиками вимог законодавства України про страхову діяльність видавати їм приписи про їх усунення, а у разі невиконання приписів зупиняти або обмежувати дію ліцензії цих страховиків до усунення ви