Проблеми та перспективи розвитку агропромислового комплексу України
Курсовой проект - Сельское хозяйство
Другие курсовые по предмету Сельское хозяйство
о на 7,0 більше ніж на відповідну дату 2004 р. В цілому намолочено 31,7 млн. т. зерна (у початково оприбуткованій вазі), що на 5,4% менше ніж торік, у тому числі с/г підприємствами 25,0 млн, т. (на 4,9% менше) господарствами населення 6,7 млн. т. (на 7,3% менше).
У загальному виробництві зернових культура на початок вересня 2005 р. пшениця (озима і яра) становила 61,5% (19,5 млн. т.) ячмінь (озимий і ярий) 29,5% (9,4 млн. т.), жито озиме 3,4% (1,1млн.т.), овес 2,5% (0,8 млн.т.), зернові культури 2,4% (0,8 млн. т.), гречка 0,5% (150 тис.т.).
Середня урожайність зернових культур, яку пропонували зберігаючі та переробні підприємства, у січні-серпні 2005 р. становила 477,9 грн за тону, з них на пшеницю 497,0 грн. за тону (у січні-серпні 2004 р. відповідно 673, 6 грн та 777,8 грн. за тону).
У січні-вересні 2005 р.виробництво продукції с/г у всіх категоріях господарств проти відповідного періоду 2004 р. зросло на 3,4% у тому числі у сільськогосподарських підприємствах на 7,1% у господарствах населення - на 1,2%.
Загальний обсяг реалізації продукції с/г підприємствами за січень вересень 2005 р. повязано з відповідним періодом 2004 р. збільшився на 17%, у тому числі продукції рослинництва на 7%. Середні ціни продажу аграрної продукції с/г підприємствами за всіма напрямками реалізації за 9-ть місяців 2005 р. порівняно з відповідним періодом 2004 р. зросли на 11% за рахунок зростання цін на продукцію тваринництва на 35%. Ціни на продукцію рослинництва знизилися на 6%.
Тому для того щоб наша держава вийшла на європейський і світовий ринок, повинні бути здійснені системні заходи щодо найкращої адаптація сільськогосподарського виробництва одночасно до навколишнього природного та ринкового середовища.
Розділ 3. Основні проблеми та перспективи розвитку АПК України
3.1 Проблеми розвитку АПК України, їх соціально економічна сутність та шляхи вирішення
Сучасний аграрно-промисловий комплекс є важливим сектором економіки України. У ньому зосереджена майже третина основних виробничих фондів, працює четверта частина населення, зайнятого у народному господарстві, виробляється понад 20%валового суспільного продукту та третина національного доходу, формується 70 % роздрібного товарообігу.
Виробничий потенціал аграрної сфери на 2005 р/ налічує 42,4 млн га сільськогосподарських угідь, з них 33,2млн га ріллі. Сільське господарство є однією з основних галузей економіки України, на яку припадає близько 20% загального обсягу валового продукту. Але економічні можливості аграрного сектора України використовується не повністю. Економічні реформи проводяться послідовно і поки що не забезпечили підвищення ефективності і продуктивності праці.
Обсяги виробництва продукції, інвестиції та технологічний рівень сільського господарства знижується. Сподівання на те, що ринкові економічні реформи сприятимуть швидкому пожвавленню економіки, не підтвердились ні в Україні, ні в більшості країн з перехідною економікою.
Проте не можна не помітити певних позитивних зрушень в аграрному секторі. Багато колишніх колгоспів і радгоспів після реорганізації земельних і виробничих відносин адаптувалось до вимог ринкової економіки. В цих господарствах спостерігається зростання обсягів виробництва. Замість матеріалоємних та трудозатратних впроваджуються високоефективні тахнології,що дозволяють виробляти конкурентоспроможну продукцію для внутрішнього і зовнішнього продовольчого ринку. Не можна однозначно стверджувати, що для цієї категорії підприємств всі питання вирішені. Підтримувати високий рівень господарювання на землі непросто.Є в них претензії до органів виконавчої влади, законодавчих структур стосовно несвоєчасних розрахунків за продану продукцію, нестабільного матеріально-технічного забезпечення, відсутність паритету у міжгалузевих відносинах тощо. Не менш важлива також ринкова орієнтація приватного сектора і, особливо, присадибного господарства населення. Це призводить до того що втрати сільськогосподарської продукції щорічно складають близько 40% вирощеного урожаю. Сьогодні сільське господарство поряд з іншими галузями знаходиться у стані економічної кризи. За 2004 - 2005роки виробництво валової продукції сільського господарства скоротилося майже вдвічі. Хронічно не вистачає паливо-мастильних матеріалів, мінеральних добрив, хімічних засобів захисту рослин і тварин.Висока розораність угідь, яка досягла 80%,не завжди обгрунтоване застосуваня мінерільних добрив і хімічних засобів призвели до порушення екологічного стану природних ресурсів та стійкості агроландшафту: посилюється деградація грунтів, знизилася їх родючість.
Значної шкоди сільському господарству завдала аварія на Чорнобільській АЕС. Вона призвела до забруднення радіонуклідами 3,5 млн.га угідь, з яких 70 тис.га виведено з сільськогосподарського використання.
Великі проблеми виникли із використанням природних ресурсів. Якість навколишнього середовища, його відтворювальний і відновлюваний потенціал значно зменшується з нарощуванням масштабів ресурсовикористання і обсягів забрюднюючих речовин та відходів. І все це аж ніяк не повязане із збільшенням населення або підвищенням його життєвого рівня. Навпаки, приріст населення падає, а життєвий рівень погіршується. Кризовий стан, що склався в аграрному секторі, та використання природніх ресурсів вимагають концептуального визначення основних напрямів та змісту аграрної реформи, взаємоузгодження експлуатації природніх ресурсів, сфер вкладення капіталу з урахуванням чисельності населення та м