Англія – від англосаксонських королівств до Вільгельма Завойовника ( V–XI ст.)
Методическое пособие - История
Другие методички по предмету История
Конспект уроку
з історії середніх віків в 7 класі
студентки практиканта IV курсу історичного факультету
Миронюк Оксани Ігорівни
Тема : Англія від англосаксонських королівств до Вільгельма Завойовника ( V XI ст.).
Мета : встановити риси в розвитку Англії даного періоду ; зясувати, як Британія стала Англією ; охарактеризувати зміни, що сталися в Англії після завоювання її норманами; формувати вміння на підставі знайомства з окремими фактами, визначити, які риси історичного явища вони характеризують.
Тип уроку : комбінований.
Обладнання: підручник, карти Англосаксонські королівства, Норманське завоювання Англії.
Основні поняття та терміни : лорд, Денло, барони, шерифи, Книга страшного суду.
Основні дати : 829 р., 1042 р., 1066 р.
Хід уроку
І. Організація навчальної діяльності.
Оголошення теми та основних завдань уроку.
ІІ. Перевірка домашнього завдання.
Бесіда за запитаннями.
- Коли розпочалась Столітня війна ?
- Які країни були учасниками Столітньої війни ?
- Які були причини війни ?
- Що таке Жакерія ?
- Хто така Жанна дАрк? Яка її історична заслуга ?
ІІІ. Вивчення нового матеріалу.
- Англосаксонська доба
На початку нашої ери Британію (сучасна Великобританія) населяли народи, які належали до кельтської мовної групи, найбільш чисельними з яких були бритти. В ІІІ ст. завершилося завоювання острова римлянами і утворилася провінція Британія. В її південно східних та центральних районах проживало змішане бритто римське населення, а решта території залишалася кельтською. Вже на межі ІІІ ІV ст. римська Британія стала жертвою морських набігів германських племен. Переважно це були сакси, однак невдовзі до них приєдналися пікти з острова Іберія (Ірландія). Дещо пізніше кельтські племена скоттів захопили північну частину Британії і від імені свого племені назвали її Шотландією.
На початку V ст. виникла серйозна загроза Риму з боку готів, і тому на захист Вічного міста вирушили римські війська і з Британії. Впродовж декількох наступних років острів залишили і римські колоністи.
В Британії розпочалося відновлення кельтської мови та звичаїв. Однак так зване кельтське відродження було короткочасним, і вже з середини V ст. на острів обрушились германці юти, англи та сакси. Кельти чинили їм героїчний, проте безуспішний опір. Рятуючись від безжальних завойовників, деяка частина кельтського населення втекла на континент. Вони переселилися на півострові Арморіка і дали йому імя своєї батьківщини, яке зберігається і до сьогодні, Бретань.
На початку VІ ст. бритти та залишки нащадків римлян завдали германцям ряд поразок і тимчасово призупинили їхній натиск. Спогади про цю епоху збереглися в легендах про хороброго короля Артура та рицарів Круглого столу. Однак наприкінці VІ ст. в руках завойовників опинилась більша частина Британії і на цих землях загарбники утворили сім королівств.
Три з них Нортумбрія, Мерсія та Східна Англія займали північні та центральні райони півострова та належали англам. Три королівства на півдні Уессекс, Суссекс та Ессекс перебували під владою саксів. Сьоме королівство Кент, яке знаходилось на південному сході, було володінням ютів. На перших порах завойовники розмовляли на різних діалектах, та з часом найбільш вживаною стала мова англів. Лише згодом її почали називати англійською, а саму країну Англією. Єдиний народ, в якому поєднались загарбники та підкорені, увійшов в історію під назвою англосакси.
Верхівку англосаксонського суспільства складали великі землевласники лорди (сеньйори). В той час більшість селян була вільною, однак поряд існували раби та напівзалежне населення.
Кельтська Британія стала християнською ще в часи римського панування тут. Проте, завойовники повернули її до язичництва, тому роль місіонерів взяли на себе незалежна ірландська церква та римсько католицьке духовенство. Наприкінці VІІ ст. процес християнізації, в цілому, завершився.
Англосаксонські королівства вели між собою невпинну боротьбу за лідерство, і, врешті-решт, найбільшого впливу набув Уессекс. У 829 р. його король Екберт обєднав під своєю владою всі англосаксонські королівства. Посилення королівської влади супроводжувалося створенням нового органу влади рада мудрих, яка складалась з наймогутніших землевласників та відігравала важливу роль у вирішенні державних справ.
Необхідність обєднання пояснювалась й існуванням зовнішньої загрози з ІХ ст. розпочались спустошливі набіги норманів на Англію. Завдяки своєму географічному розташуванню, Уессекс потерпав менш за решту королівств тому і став центром опору завойовникам.
- Англія та вікінги. Король Альфред Великий
Обєднання Англії не врятувало її від вторгнення норманів, серед яких переважали датчани. Просування загарбників вглиб англійських територій вдалося зупинити королю Альфреду Великому, який створив міцне професійне військо, побудував потужний флот та звів сильні прикордонні укріплення. Такими засобами король зміг протистояти завойовникам і навіть отримати над ними ряд перемог. Більше того, Альфред змусив підписати датчан підписати договір, за яким Англія ділилася на дів частини : південно західну з цетром Уессексі, що відх