Проблема походження шумерів
Информация - История
Другие материалы по предмету История
чого вона здобувала практично вічну міцність.
Протягом наступних пятисот років техніка письма продовжувала розвиватися, постійно змінюючись. До середини III тисячоріччя до н.е. еволюція завершилася виникненням дійсного клинчастого письма, або клинопису. Принцип письма був дуже простий: один предмет або одне поняття виражалися одним складом, що передавався одним знаком. Тому що деякі витиснені на табличці знаки розташовувалися в порядку, відомому тільки переписувачу, а також з тієї причини, що ряд знаків, що використовувалися в самий ранній піріод, вийшли з вживання, а їхнє фонетичне значення так і залишилося невідомим, лінгвістам не вдається прочитати багато що із самих ранніх текстів. Не маючи можливості прочитати тексти, ми все-таки можемо встановити, про що вони. Виявляється, усі вони являють собою економічні рахунки розписки, посвідчення, що підтверджують власність або висновок угоди, списки працівників або товарів. На жаль, вони нічого не повідомляють нам про історичні події. Як це ні сумно, приходиться також визнати, що винахід писемності не мав ніякого відношення до поезії, епосу, легенд або до того, что можна було б назвати „літературою". Писемність була винайдена винятково для адміністративних цілей.[3, C. 134]
Зміни, що з часом переживала писемність, з одного боку, ускладнюють задачу розшифровки давніх текстів, з іншого боку, вони ж дозволяють палеографу датувати текст із тією же точністю, з якою археолог може датувати, наприклад, керамічний виріб. Самі давні тексти, які ми маємо, написані шумерською мовою, що не має споріднення ні із семітськими, ні з індоарійскими, узагалі з жодним із сучасних мов. Ця мова вимерла разом зі своєю цивілізацією.
Письмова історія на самих ранніх етапах її розвитку була далека від сучасних стандартів, тому ми досить смутно уявляємо собі послідовність подій, що відбувалися в III тис. до н.е. Для реконструкції хронології подій на Близькому Схід радіокарбонне датування ненадійне, а самі шумери, на жаль, не вели хроніку своєї історії на початку III тисячоріччя. В жодному з ранніх шумерських записів мова не йде про історичні події і тим більше про структуру або діяльність суспільних інститутів Шумеру. Протягом кількох сотень років шумерські таблички містили винятково економічні записи, потім (бл. 2600 р. до н. е.) починають зявлятися окремі (їх менш 10%) адміністративні і релігійні тексти, з яких можна витягти які-небудь свідоцтва політичного і військового характеру. Інформація, що утримується в цих табличках, підтверджується й обростає подробицями завдяки написам на монументах, а також на камяних і металевих предметах. Написи містять імена царів, що побудували ті або інші споруди, богів і богинь, яким присвячені ці споруди, і жреців-наглядачів.[6, C. 56]
Найбільш цінним з „історичних" документів є шумерський „Царський список", у якому зафіксовані послідовність зміни царів і тривалість їхнього правління. Правда, починається він з чистого вимислу: наприклад, окремі царі, якщо вірити списку, правили тисячі років. У „Царському списку" згадуються чотири знаменитих правителі Урука, герої більш пізнього шумерського епосу - Ен-Меркар, Лугальбанда, Думузі і Гільгамеш. Подібно героям Гомера, це історичні особистості, героїзировані наступними поколіннями.
Незважаючи на те що в „Царському списку" справжня давня історія перемішана з легендами, у відношенні більш „недавніх" події він може служити надійним джерелом інформації. Якщо вважати час з 2371 по 2316 р. до н. е. роками правління Сарготта Аккадського, то майже до 2900 р. ми маємо більш або менш відмінковий ретроспективний список царів Шумеру.
Ранньодинастичнкий період, що випливає за протописьмовим, датується приблизно 29002371 р. до н. е. і підрозділяється на три підперіода: Ранньодинастичний I, або РД-1 (бл. 2900-2750), Ранньодинастичний ІІ, або РД-ІІ (бл. 2750-2600) і Ранньодинастичний III, або РД-Ш (бл. 2600-2371).[5, C. 34]
Найдавнішим народом Месопотамії, про яке нам відомо з залишених їм же писемних памяток, були шумери. Ці памятники були витягнуті ще в минулому столітті з піщаних пагорбів, що виникли на місці давніх міст. Але тільки в XX в. вдалося прочитати і зрозуміти шумерські тексти, що відкрили разючий світ шумерської культури. Тепер ні в кого не викликає сумнівів, що в цей світ ідуть коренями вирослі на території проживання шумерів (нижня течія Тигру і Євфрату, що впадають у Перську затоку) аккадська, вавілонська, ассірійська цивілізації, а слідом за ними культури всієї Передньої Азії.
Поряд з текстами господарського призначення і державних актів шумери залишили записи своїх міфів. Слідом за шумерами їхні міфи переказували аккадяни, вавілоняни, ассирійці. Значення міфів один сучасний знавець шумерської культури, що багато зробив для їхнього розуміння, виразив заголовком своєї книги „Історія починається в Шумері". Разом з міфами ми занурюємося на глибину пяти і більш тисячоріч. Міфи розкривають представлення шумерів про місце людини у світі, про його залежність від могутніх сил природи і від богів створених по образу людей. Міфи це священна історія шумерів, де поряд з богами виступають предки, прабатьки, що дали життя „чорноголовим" (так себе називали шумери) і, що позбавили їх помилково головного блага, яким користувалися самі,безсмертя. У міфах існують у нерозривній єдності релігія, філософія, історія, поезія і мистецтво. З цих легенд і міфів ми довідаємося, що думали шумери й аккадяни про походження всесвіту і небесних світил, гір, морів, природних явищ, як во?/p>