Природно-заповідний фонд Харківської області
Информация - Экология
Другие материалы по предмету Экология
?ї цих заказників входять до складу регіонального ландшафтного парку Великобурлуцький степ.
На території державних заказників заборонені всі види полювання, рибальства, заготівлі або знищення рослинності, що є кормовою базою бабаків. Тут дозволяється лише господарська діяльність, що не може спричинити шкоду тваринам.
Місце розташування бабаків відшукати дуже легко. На ділянці, яка густо заселена тваринами, до 10% території вкриті сурчинами. Це невеличкі курганчики, які досягають 1 метр у висоту, їх діаметр складає до 10 метрів. Глибина бабачиної оселі доходить до 3-х метрів, загальна довжина ходів інколи простягається на 60 метрів. Крім основних ходів, ця працелюбна степова тварина біля свого житла в різних місцях робить, на випадок небезпеки, декілька не глибоких нір, які служать їй тимчасовою схованкою.
Сурок-бабак доволі велика тварина, його довжина сягає 60 см. До початку вересня сурки набирають вагу до 9 кілограмів. Вони мають хутро сірувато-соломяного кольору з рудим відтінком. Вже в середині травня поруч з норами зявляються молоді бабачата. На протязі літа, виходячи по кілька разів на день із своїх сховищ, вони пасуться разом з дорослими тваринами на зелених галявинах. За весну і літо сурок накопичує більше 1 кілограма жиру. Восени бабак дуже рідко виходить на поверхню тому, що в цей час висихають майже всі степові трави.
Вересень це пора, коли сурчині родини чистять свої норки, викидають з них сміття, готують житло до суворої зими. Незабаром сурки починають залягати в сплячку. В сонячні дні бабиного літа інколи ще можна побачити бабаків-одинаків, які гріються на сонці. Але більша частина в цей час вже спить.
Заходи по збереженню і відновленню чисельності бабака в заказниках дали свої наслідки: кількість цієї рідкісної тварини зараз дозволяє переселяти бабаків в інші райони та за її межі.
ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЗООЛОГІЧНИЙ ПАРК
Харківський зоопарк заснований в 1895 році за пропозицією Південноросійського товариства акліматизації, яке в той час очолював відомий вчений-зоолог, професор Харківського імператорського університету Олександр Федотович Брандт.
Спочатку на території Університетського саду була відкрита виставка свійських тварин та 31 птахів. Пізніше експозиція поповнювалась дикими тваринами, яких подарували товариству харківські меценати та доставили з заповідника Асканія-Нова.
В наступні роки було споруджено акваріум, за проектом архітекторів С. І. та І. І. Загоскіних збудували бджільницько-шовківничу станцію з музеєм та пташником.
В 1918 році зоопарк було націоналізовано. З 1921 року почалася відбудова та розширення споруд зоопарку, які зараз розташувались на території загальною площею 22 гектара.
Харківський зоопарк третій за віком після Московського та Петербурзького, він входить в двадцятку найстаріших зоологічних парків світу. За цінністю зооколекцій займає друге місце в Україні після Київського і восьме серед зоопарків СНД. В зоопарку мешкає близько 400 видів тварин, з яких понад 40 рідкісні, занесені до Червоних книг. Серед них: сніговий гриф, тигровий пітон, орле бородач, білий ведмідь та інші.
Харківський зоопарк учасник Міжнародної програми по збереженню і розведенню видів тварин, що зникають.
Зараз на території зоопарку багато дерев та чагарників різних видів, збудовано декоративні басейни для птахів, реконструйовано Дім слонів. Найбільшою будовою останніх років є приміщення для утримання ведмедів.
РОСІЙСЬКИЙ ОРЧИК
Цей загально зоологічний заказник місцевого значення, розташований на території Зачепилівського району, має загальну площу 1006 гектарів. Унікальний орнітологічний комплекс Російський Орчик став місцем поселення рідкісних видів птахів. Найбільша увага науковців тут звернута на нічну чаплю-квакву, яка поширена на півдні Європи, в Америці, Африці, а також зустрічається в деяких куточках України. На Харківщині це єдине місце її помешкання.
Квакви ведуть нічний спосіб життя. Вдень вони сидять на деревах або в чагарниках, ховаючись від сонячних променів. А коли наступає вечір, вилітають на полювання. Основу раціону цих птахів складають комахи, ящірки, гризуни.
В заказнику оселилися такі рідкісні птахи, як сірі гуси, лебеді-шипуни, крачки білощокі, кулики-ходуличники, чаплі, поганки, мешкають кабани, лосі, козулі.
САД ІМЕНІ Т.Г. ШЕВЧЕНКА
Площа складає 27 гектар. Час створення 1805 рік. Довгий час сад носив назву Університетського. Справа в тому, що фахівці університету постійно збагачували дендрологічну колекцію новими видами рослин, проводили тут чималу дослідницьку роботу.
Велику увагу ентузіасти-біологи приділяли створенню мальовничих квіткових клумб, які й зараз приваблюють своєю красою численних відвідувачів. В 1950 році тут було створено перший в Україні розарій, зявилися декоративні кущі і нові види екзотичних дерев.
Прикрасою саду в ті роки стали монументальні сходи з водним каскадом, що побудували на західному кінці головної алеї на честь 300-річчя з дня заснування Харкова. Багато саджанців було надіслано харківянам з Канади.
Посланець дружньої країни клен сріблястий гарно почуває себе в центрі міста. Глід біло-махровий більш ніде не зустрічається в інших харківських парках. Цей чагарник вражає красою у пору цвітіння, коли на гілках рослин розпускаються численні білі квіти.
В центрі саду росте тополя Болле з красивою пірамідальною кроною та гладкою сіро-зеленою корою. Добре акліматизувалася айва з