Природний відбір
Информация - Биология
Другие материалы по предмету Биология
?в виступає в двох основних формах що стабілізує і рушійною. Відкритий Шмальгаузеном стабілізуючий відбір спостерігається серед організмів даної групи за постійних умов існування. В цьому випадку всі знов виникаючі мутації виявляються шкідливими, оскільки порушують пристосованість до довкілля, що склалася в ході передуючої еволюції групи, нові пристосування не розвиваються, а зберігається вже досягнута пристосовна норма. Рушійна форма еволюції організмів, відкрита Дарвіном, виявляється при зміні зовнішнього середовища. Тоді спадкове ухилення, співпадаюче з напрямом зміни умов існування, підхоплюється еволюцією організмів Зрештою, унаслідок загибелі особин, що не володіють перевагами в новому місці існування, корисне ухилення поступово поширюється в популяції. Якщо відбором підхоплено одне ухилення, найбільш вигідне в даних умовах, популяція перебудовується як єдине ціле; але інколи відбувається відбір декілька якісно різних ухилень, приблизно однаково пристосовних по відношенню до одного і тому ж чинника середовища. У такому випадку виникає декілька напрямів еволюції однієї і тієї ж популяції, відбувається т.з. дізруптівний відбір. У природі постійно співіснують обидві форми еволюції організмів Можна говорити лише про переважання рушійної або стабілізуючої форми на даному етапі еволюції досліджуваної групи. Стабілізуючий відбір охороняє ознаки, що мають в певних умовах існування пристосовне значення, рушійний створює нові пристосування.
Завдяки еволюції організмів будь-яка популяція володіє відомим рівнем пристосованості до довкілля, що дозволяє організмам, складовим цю популяцію, витримувати боротьбу за існування. У цьому виражається підтримуюча роль еволюції організмів Але підтримуваний відбором рівень пристосованості забезпечує виживання особин в тих умовах, до яких вони пристосовані. Тому розподіл організмів в межах області поширення даного вигляду буває нерівномірним, вони частіше виживають в більш відповідних умовах. Так впливає еволюція організмів і на географічне поширення організмів: у сприятливішому місці існування виникають скупчення, менш сприятлива виявляється незаселеною. У цьому виражається розподільна роль еволюції організмів, що визначає структуру популяції вигляду.
Лише завдяки еволюції організмів зявляються нові пристосування. Мутаційна мінливість без еволюції організмів (безконтрольне накопичення мутацій, по Шмальгаузену) приводить до втрати пристосованості. В ході еволюції організмів перетвориться сама мінливість: на додаток до кожного спадкового ухилення, що дає хоч би часткові переваги при зміні зовнішнього середовища, еволюція організмів підхоплює всі мутації генів-модифікаторів, що підвищують пристосовне значення даного спадкового ухилення і що знижують його непристосовувальні прояви (див. Плейотропія ). В процесі мутації генів-модифікаторів і комбінування мутацій, що йде під контролем еволюції організмів, новий ген мутанта, спочатку зазвичай рецесивний, стає домінантним. Відповідно до знов виникаючого пристосування завдяки корелятивній мінливості перебудовується весь організм. Паралельно в результаті переважної елімінації особин, що не мають нового пристосування, перетвориться вся популяція. У створенні нових пристосувань, в еволюційній перебудові організмів, в перетворенні популяцій, що приводить до відообразованію, виражається творча роль еволюції організмів, що визначає прогресивну еволюцію. Саме цей, найбільш важливий результат дії еволюції організмів і обумовлює його значення як рушійного чинника еволюції значення, з приводу якого Дарвін писав: Я не убачаю межі діяльності цієї сили, повільно і що прекрасно пристосовує кожну форму до найскладніших життєвих стосунків (Соч., т. 3, М. Л., 1939, с. 651).
Еволюцію організмів інколи порівнюють з ситом, через яке проходять камінчики певної величини. Ця аналогія з ситом, проте, не вірна, оскільки камінчики, що проходять через сито відбору, можуть змінюватися перед наступним просіюванням. Тому погляди, що відводять відбору лише елімініруючу роль, неминуче ведуть до визнання ламаркістського принципу спадкоємства ознак (знехтуваного сучасною біологією) і до ідеалістичного розуміння еволюції живих істот.
Природний відбір і генетичне спадкування
Ключову роль в еволюційній теорії грає природний відбір. Його суть полягає в тому, що найбільш пристосовані особини краще виживають і приносять більше нащадків, ніж менш пристосовані. Помітимо, що сам по собі природний відбір ще не забезпечує розвиток біологічного виду. Тому дуже важливо вивчити, яким чином відбувається спадкування, тобто як властивості нащадку залежать від властивостей батьків.
Основний закон спадкування інтуїтивно зрозумілий кожному - він полягає в тому, що нащадки схожі на батьків. Зокрема, нащадки більш пристосованих батьків будуть, швидше за все, одними з найбільш пристосованих у своєму поколінні. Щоб зрозуміти, на чому заснована ця подібність, нам буде потрібно небагато поглибитися в побудову природної клітини - у світ генів і хромосом.
Майже в кожній клітині будь-якої особини є набір хромосом, що несуть інформацію про цю особину. Основна частина хромосоми - нитка ДНК, що визначає, які хімічні реакції будуть відбуватися в даній клітині, як вона буде розвиватися і які функції виконувати.
Ген - це відрізок ланцюга ДНК, відповідальний за визначену властивість особини, наприклад за колір очей, тип вол?/p>